Розділ 5

Ну і де ти була, сестричко?- питає Артем.

-Я зустрічалася з Русланою.- каже вона і ми з цікавістю дивимося на неї з Артемом.

-І?- питає Артем втрачаючи терпіння.

-Коли Злата пішла на побачення, то вона мені подзвонила і попросила зустрітися. Ми зустрілися в  кафе біля нашого дому. Коли я прийшла, вона мене вже чекала. Вигляд у неї був засмучений, кола під очима.

-Привіт Як справи?- запитала я, сідаючи на стілець.

-Привіт, Жанно. Як у мене можуть бути справи? Я страждаю. Страждаю без твого брата.- казала вона.

-То чому ти з ним розійшлася?- запитала я.

-Може тому, що наші відносини стояли на місці? Спочатку Артем завойовував  мене, а потім на першому місці завжди була робота і друзі.  Ми зустрічалися довгий час, але жодного слова не прозвучало про наше майбутнє, дітей, переїзд до нього. Я втомилася будувати наші стосунки і бути тягачем. Я вирішила, що він мене ніколи не кохав по-справжньому. Тому я вирішила розірвати ці відносини.  Мені було настільки боляче, що я не могла вставати вранці, але я змушувала себе це робити. Якби не підтримка Захара, то я б напевно не змогла б жити далі.- каже Руслана витираючи свої очі повні сліз.

-І хто у нас Захар?- питаю я її.

-Це мій одногрупник. Ми нещодавно зустрілися та почали спілкуватися.- каже вона.

-А що ти хочеш від мене?- питаю я.

-Дізнатись хочу, невже твій брат так швидко знайшов мені заміну?- питає вона і дивиться з надією.

-Я не лізу в душу братові, але здається в них все серйозно.- сказала я.- Ти можеш сама спитати це в Артема.- кажу я їй.

-Ні. Мені дуже боляче його бачити. – каже Руслана.

-Тоді нічим не можу допомогти. Ти можеш піти до нього і дізнатися, що тебе цікавить, або мучатись далі.- кажу я.

В цей час їй телефонує Захар.

-Так, Захаре. Я в кафе, біля фонтану.- каже вона.-Добре, буду чекати.- каже вона витираючи сльози.

-Здається ти не залишишся самотньою.- кажу я свій висновок.

-Він просто друг, який про мене турбується.- каже вона.

-Нехай так.- кажу я.

-Потім прийшов цей Захар. До речі симпатичний хлопець, уважний. А ще видно не озброєним оком, що Руслана йому подобається. Вони попрощалися зі мною і пішли. Я прослідкувала за ними трохи – вони пішли гуляти в парк. Ось такі новини.- кажеЖанна.

Артем змінився на обличчі.

-Потрібно сходити та переконати Руслану в своїх почуттях.- каже Артем.

-Не смій! Нехай вона зробить свій крок. Потрібно ще накаляти ситуацію. Вона має сама прийти до тебе.- каже Жанна.

-Головне, щоб не було пізно і Захар не забрав її собі.- кажу свій висновок.

-Тоді будемо більше з’являтися разом на очах у Руслани. Вона не витримає і прийде миритися.- каже свій висновок Артем.

-Ну, ну.- кажу я.

-Що?- питає мене хлопець.

-Нічого.- кажу я.

На цій ноті наш вечір закінчується і ми всі втомлені лягаємо спати. Артем знову лишився спати на дивані.

Так минає декілька місяців наших фіктивних побачень.  І от я застаю одного дня застаю їх за розмовою в його кабінеті.

-Захар мені запропонував одружитися. Він дуже гарний хлопець.- каже Руслана.

-А ти? Ти його кохаєш?- питає грізно Артем хапаючи її за руку.

-Напевно, якщо погодилась.- кажу вона.

- А як же «Ми»?- питає Артем.

-Ти не хотів зі мною родини. Ти був сухим і нажаль, я цього не витримую. Сподіваюся твоя дівчина гідно оцінила всі твої чесноти.- каже вона.

-Привіт, коханий.- нарешті втручаюсь заходячи в кімнату.

-Привіт.- каже він та обнімає та цілує в губи.

Руслана спочатку дивиться на нас, а потім вибігає з кімнати..

-Все, все, вона пішла.- відштовхую від себе Артема, який схопив мене мертвою хваткою.

-Пробач.- каже витираючи свої губи та дивлячись божевільним поглядом.

-Що робити далі?- каже Артем дивлячись у вікно.

-Незнаю. Але мені її жаль. – кажу я.

-А мене тобі не жаль?- питає гнівно, опинившись досить близько.

-Тебе ні. Бо ти вмієш відчувати. І іноді мені здається, що ти нікого окрім себе не любиш.- кажу свій висновок під його гнівним поглядом.

-І це каже та, хто нікого ніколи не кохала.- каже він сміючись.

-Ну, якщо ти це називаєш коханням, то я не заздрю Руслані.- кажу я прямуючи на вихід.

-Чекай. Маю ідею. Ми оголосимо про наші заручини. Зараз поїдемо та виберемо тобі обручку.- каже свій новий божевільний план Артем.

-Що? Твої ідеї такі ж божевільні, як  і ти!- кажу я.

- Спасибі, моя «кохана», що ти в мене віриш.- каже мені і цілує в щоку.