двадцять дев'ять

-я все одно піду з тобою, - фактом сказала я йому.

-це я знаю. І, мабуть, не буде толку зупиняти тебе. Але будь обережна завжди! Я не хочу втратити тебе.

Наші руки сплелися в міцний замок. Лишилося десять хвилин і ми будемо на місці-у мене вдома. Я занурилась у  свої думки, почала перебирати усю інформацію. Я також твердо знала, що за два дні може наступити запекла війна. Це буде середина пекельної гри. Свою роль не розуміла, але розуміла те, що я захищатиму усіх гриш та це місце. Воно припало мені до душі. Я знайшла те чого давно бажала і не збираюся його втрачати.

Сидівши у себе в будинку на темному дивані я гортала сторінки старої книги, шукаючи хоч щось про камні. Чи можуть вони підсилювати силу магії? Букви були маленькими та затертими, як уся інформація, яку я досі не можу розкрити. Спина нила від великого напруження, а я застогнала коли пригадала, що Майк заставив мене вдома ще раз пройти наше тренування. Погляд метнувся до мого зап’ястя. У голові промайнули слова Філи про невидиме для мене тату. Я ближче піднесла руку до очей. Нічого не бачу.

Я виконала обіцянку, яку дала брюнету. Я ледве повзла до ванної кімнати. Відчинивши двері до неї я з останніми силами підійшла до душової кабінки. На підлозі уже лежав одяг, який хвилину тому міцно прилипав до мого тіла. Від вправ боліло усе тіло та це не найгірше, я знала усе ще попереду. Приємна вода великими каплями почала стікати по моєму тілі. Гель для душу змив з мене увесь піт, залишивши після себе приємний запах кокосу.

Темна ніч уже керувала на вулиці, тому я взяла у руки книгу та з полегшенням плюхнулась на ліжко. Ковдра оповила моє тіло своєю прохолодною температурою. Біля мене стояв стакан соку, а лампа яскраво освічувала чорні букви на сторінках книги. Очі металися з одного речення на друге.

Відчувши на собі тягар сну, я відклала книгу та заглянула у смартфон. Будильник пролунає о шостій ранку. Палець відчув випуклу кнопку від лампи та натиснув на неї. В кімнаті стало темно та тихо, усе, що потрібно для глибокого сну.

Сни пролітали один за одним, залишавши після себе неприємний присмак. Тіло крутилося на ліжку від неспокійної ночі, а черговий сон знову оповив мій розум.

«Я знаходилась на ярмарку. Уже вечоріло тому запалювали вогні, які освічували усю дорогу. Я оглянулась та одразу помітила дівчинку років п’яти або шести. Її очі здавались такими знайомими, а усмішка ще ні разу не зникла з кругленького обличчя. Я підійшла до неї. І тільки зараз, на такій близькій відстані, я побачила біля дівчинки своїх батьків. Це була я у дитинстві, а це й спогад загубився у мене. Я це не пам’ятала. Помітивши тітку з кошиком яскравих льодяників маленька я рухом побігла до неї. Зрозумівши, що загубила своїх батьків очі почали накопичувати у собі сльози, і  перша сльозинка уже рівною лінією скотилася по моїй червоненький щоці. Я почула, як маленька Віана почала схлипувати. Не встигла підійти, як мене уже заспокоювала жіночка. На її плечі спадали важкі чорні локони, а губи були підкрашені яскравою червоною помадою. Очі лагідно дивилися на мене. Її старенька рука лягла на моє зап’ястя. Я стояла в стороні, але відчула біль який стрімкою хвилею пронісся по всьому моєму тілі. А у маленької мене сильно кровила долоня.»

Я прокинулась від задухи. Волосся поприлипало до мого мокрого чола та щік. Мені знову потрібен душ. Я потерла сонні очі руками, а через секунду відсахнулася їх. Погляд був прикутий до місця де тату. Підсвідомо я знову відчула це й біль.