чотири.

*Майк.* - мої думки.

Навіть обіцянка не бачитись не допомогла. Я встала з дерев’яної лавки. Не хотіла зараз нікого бачити, особливо його, бісить. Ноги почала набирати темп швидкого бігу. Забувала про втому, просто бігла. Надіялась, що він мене не наздожене. Завернула за кут будинку та зупинилася. Віддихалася та знову зробила ковток води. Попрямувала до дому.

Уже біля дверей. Стою і дивлюся на лист, який лежить на порозі. Руки опустилися до нього. Я наважилась підняти, після цього швидко зайшла в будинок. Зайшла на кухню та положила його на стіл. Мої очі почали розглядати його. Чорний папір. Дивні візерунки. Посередині коло залите на половину білою фарбою. Мабуть, знак чогось. Я почала відкривати його, папір був грубим, тому я знайшла ножиці та почала поратися з ними. Руки акуратно розкривали лист. Я наважилась читати шепотом усе, що там написано.

/ Шановна пані Віано Нейліс, ми раді запросити вас на урочисте свято в честь святкування заручин батьків вашої подруги Несси Андерс. . Приходьте у назначений адрес нижче, на 18:00./

-що? Вони знову одружуються? Чому Несса мені нічого не розповіла? Чому таке дивне оформлення?

Дійсно, запитань було багато та легше просто задати їх самій Нессі. Я достала свій смартфон з кишені та почала набирати номер подруги. Ніхто не відповідав. Вирішила написати повідомленні. Прийшла відповідь від неї, вона була короткою: так, вони одружують приходь завтра на святкування. Щось дивне в цьому всьому було, але я збиралася виясняти усе, тому завтра усе взнаєм.

Цілий день наступного дня пройшов увесь в роботі.  Я ледве згадала куди сьогодні йду. Підготувавши наряд я сіла фарбуватися. Година і я готова.

Потрібно купити машину, а то такими темпами я страчу усі гроші на таксі. Мене завезли по адресі, яку я взнала з листа. Я вийшла. Почала оглядатися. Це був великий ресторан із садом, виглядало усе шикарно і похоже на весілля, я прийшла в потрібне місце. Люди проходили повз мене у нарядах тримаючи в руках келихи з алкоголем. Зрушивши з місця я ввійшла у середину ресторану. Я шукала очима Нессу та її батьків та усе було марно, мабуть готуються. Стала біля столика та попивала коктейль. Раптом до мене ззаду підійшли. Несса.

-подруго, чому так лякаєш? – промовила я до неї.

-вибач, як тобі свято? – її відповідь.

-красиво, головне дорого-багато. – зі сміхом сказала я Нессі.

-я сама не думала, що усе станеться так швидко. Вони недавно розлучилися, а тут знову одружуються.

Щось було не так з Нессою. Чому її голос звучав, як у робота? Чи це вже мої видумки. Та у неї не було видно щирої радості за батьків. Вона відійшла від мене, а я почала уважніше розглядати усіх у приміщені. Це не люди. Їх, як змалювали або спроектували. *де я?* - лиш це питання лунало зараз у моїй голові.

-ти там де тобі потрібно бути, Віано. – голос з  пустоти і темноти де уже було нікого. Тільки, що де лунало безліч голосів людей було ні душі…