три.

Навіть не обернувшись назад я попрямувала до дому. Я вирішила проїхатись на метро. Через десять хвилин я уже їхала. Людей було мало:*дивно, ранок ж* - подумала я. Вийшла на своїй станції, із неї мої ноги повели мене до будинку. Відчинивши двері зі скрипучим звуком я почала роззуватися.

-ай, потрібно щось зробити з тими скрипучими дверима. – злилася я, адже скриплять при кожному дотику до них.

Поївши я взялася за відпочинок. Навушники вже у моїх вухах. З них лунає ритмічна мелодія, а моє тіло починає розслаблятися. Нарешті посплю. Я поринула в сон.

Мимолітні спогади з ночі. Вечірка. Танці. Багато народу. Постать. Світло. Вибух. Усе. Я прокинулась, але не пам’ятала те, що уві сні мені хотіла донести моя пам’ять…

22:11. Я проспала цілий день. Піднялася з ліжка і попрямувала в душ. Вставши під прохолодну воду стало краще. Краплі води стікали по моєму тілу та розліталися по стінам і мої думки разом з ними. Рушник  приємно доторкався до мене. З волосся на підлогу капали краплі води змішані з різким запахом шампуню. Одягнувши халат я вийшла з ванної кімнати. Зап’ястя з годинником піднялося до рівня моїх очей, щоб взнати час. Перекусити або ж поїсти не хотілося.  Тому я направилась у свою кімнату. Обожнюю жити одною. З того часу, як батьки залишили мене у цьому містечку та поїхали на заробітки моє життя кардинально помінялося. Я досить швидко подорослішала. Почала робити усе, щоб забезпечити себе, щоб жити так, як хоч тільки я. Я до цього прагнула усе своє життя.

Час побігати. У моїх руках була пляжка води. По кишеням розкладені ключі та телефон. Я вибігла на алейку біля центру. Людей майже немає. Фантастичне місце. Повітря є м’яким та свіжим. Я пам’ятаю цю атмосферу з дитинства. Саме тут я прогулювалася тільки з бабусею. Вона завжди говорила, що це найкраще місце у нашому містечку. Вона привчила мене до нього. Тут спокійно мені та моїй душі. Якби це дивно не звучало та, я відчуваю тут свою бабусю, яка рятувала мене від суму по батькам. Батько та мати приїжджали раз у місяць на кілька тижнів. Мені дійсно не вистачало їхньої любові та вони, за ці короткі тижні, робили усе, щоб я відчула ту саму батьківську любов.

Не зупиняючись в легкому темпі моє тіло рухалось по доріжці. Біжу досить довгий час, потрібно перепочити. Знайшла лавку та присіла. Уже темніло, атмосфера ставала більше і більше комфортною для мене. Зробила ковток прохолодної води. Почала розглядати ще краще місцевість. Я давно тут не була, можливо щось змінилося. Зіниці ока помітили силует у кінці алейки, який також біг. Силует міцного чоловічого тіла. Придивлялася. Знайомий. Старалася зрозуміти хто. Зрозуміла.