Поруч, але не разом

Глава 151. Після цього

                 Марина повільно кивнула. Так. Після дивних слідів біля вікна. Після того, як хтось пробував ручку дверей. Вона тоді вперше не проігнорувала. Подзвонила. Просто щоб перевірили. Просто щоб заспокоїтись.

Вона навіть не думала, що це могло щось змінити.

— Ти дізнався… — тихо сказала вона.

Телефон завібрував.

"Я бачив машину."

"І двох біля під'їзду."

Ігор видихнув.

— Він зрозумів, що ризик виріс.

Марина кивнула.

— І вирішив відмовитись…

Повідомлення прийшло коротке.

"Так."

Але потім — ще одне.

"Ти перестала бути легкою."

Марина відчула дивне полегшення. Вона навіть не думала, що проста дія — подзвонити — може все змінити. Вона не знала, що він поруч. Не знала плану. Але вона зламала його.

— І пакет… — тихо сказала вона.

Телефон завібрував.

"Я забрав його з собою."

"Використав інше місце."

Ігор нахмурився.

— Значить, все закінчилось…

Телефон мовчав кілька секунд.

Потім прийшло останнє повідомлення.

"Для мене — так."

Марина повільно опустила телефон. У кімнаті стало тихо. Напруга, яка тягнулася главами, раптом почала спадати. Він не зайшов. Він не повернувся. Він відмовився.

Максим тихо запитав:

— Він більше не прийде?

Марина відповіла чесно:

— Ні.

Телефон більше не завібрував.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше