Поруч, але не разом

Глава 149. Кур’єр

                  Повідомлення прийшло не одразу. Кілька секунд телефон мовчав. Потім коротко:

"Ні."

Марина на мить видихнула. Але наступне повідомлення знову напружило.

"Я стояв нижче."

Ігор нахмурився.

— Нижче?..

Телефон завібрував.

"У під'їзді."

Марина різко згадала. Того дня двері під'їзду були не повністю зачинені. Кур'єр зайшов швидко. Вона відкрила квартиру, навіть не думаючи, що хтось може зайти слідом.

— Він зайшов разом із ним… — прошепотіла вона.

Наступне повідомлення.

"Двері залишились відкриті."

Так. Вона пам’ятала. Кур'єр поспішав. Вона теж. Двері квартири кілька секунд були відчинені. Вона віднесла коробку на кухню. Повернулась назад.

Телефон завібрував.

"Я піднявся на поверх."

Максим напружено подивився на коридор, ніби все відбувалося знову.

Марина відчула холод.

— Ти стояв біля дверей…

Наступне повідомлення.

"Я був поруч."

Ігор тихо сказав:

— Він вже міг зайти…

Телефон завібрував.

"Я чув, як ти пішла на кухню."

Марина згадала. Вона справді віднесла коробку. Вона повернулась через кілька секунд. Якщо б він зайшов у цей момент — вона могла навіть не одразу помітити.

Наступне повідомлення.

"Я зробив крок."

Марина затримала подих.

Телефон завібрував.

"І почув голос."




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше