Поруч, але не разом

Глава 144. Справжня мета

    Марина повільно видихнула. Тепер це звучало інакше. Спочатку квартира. Потім — вона. Потім — діти. Це вже не випадковість. Це зміна плану.

— Він не зміг використати квартиру… — тихо сказала вона. — І переключився…

Ігор похмуро відповів:

— На людей всередині.

Телефон завібрував.

"Ти була передбачувана."

Марина насупилась.

— Передбачувана?..

Наступне повідомлення.

"Одна і та сама дорога."

"Один і той самий час."

"Один і той самий вечір."

Вона зрозуміла. Школа. Магазин. Двір. Кухня ввечері. Він бачив рутину. Вивчив її.

Телефон знову.

"Я знав, коли тихо."

Ігор тихо сказав:

— Він вивчав момент слабкості.

Марина кивнула.

— Коли діти сплять…

Наступне повідомлення.

"Коли ти одна."

Вона відчула, як усе стає чіткішим. Це вже не дивне стеження. Це підготовка. Але до чого?

Марина прямо сказала:

— Ти хотів зайти… але для чого?

Телефон мовчав довше, ніж раніше.

Кілька секунд.

Десять.

Потім прийшло повідомлення.

"Не одразу."

Ігор напружився.

— Він знову тягне…

Але наступне повідомлення прийшло одразу.

"Мені потрібен був доступ."

Марина відчула, як всередині щось стає на місце.

— До квартири…

"Так."

І ще одне.

"І щоб ти не заважала."




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше