Глава 143. Це була помилка

                               Марина більше не чекала повідомлення. Вона сама сказала:

— Він не просто вибрав мене… він помилився.

Ігор подивився на неї.

— Чому?

Марина повільно відповіла:

— Бо якщо це просто випадкова жінка з дітьми… немає сенсу так довго стежити. Це не пограбування. Не напад. Не випадковість. Він шукав щось конкретне.

У кімнаті стало тихо.

Телефон завібрував.

"Так."

Одне слово.

Коротке.

І від нього стало холодніше.

Марина прошепотіла:

— Він шукав не мене…

Наступне повідомлення.

"Спочатку ні."

Ігор різко підняв голову.

— Спочатку?..

Телефон завібрував.

"Я шукав квартиру."

Ось тепер усе почало складатись. Він дивився не на неї. Він шукав місце. Перший поверх. Легкий доступ. Вікна у двір. Мінімум світла. Тиха зона.

Марина повільно сказала:

— А потім побачив мене…

Повідомлення прийшло одразу.

"Так."

Наступне.

"Ти ускладнила."

Вона не зрозуміла.

— Що…

Телефон завібрував.

"Ти була там постійно."

"З дітьми."

"Без чоловіка ввечері."

Ігор тихо видихнув.

— Він не міг просто зайти…

Марина кивнула. Якщо це була квартира для чогось — схованка, доступ, проникнення — вона заважала.

Телефон завібрував.

"Я чекав."

Наступне повідомлення.

"Коли ви поїдете."

Марина здригнулась.

— Він думав, що ми поїдемо?..

"На вихідні."

"На кілька днів."

"Хоч на ніч."

Тепер усе було значно логічніше. Він не планував одразу заходити. Він чекав, що квартира стане порожньою. Він просто контролював.

Марина тихо сказала:

— А ми нікуди не їхали…

Телефон завібрував.

"Тому план змінився."

Ігор напружився.

— Ось де почалось…

Наступне повідомлення.

"Я почав дивитись на тебе."