Поруч, але не разом

Глава 141. Повідомлення, яке все змінює

                                                               І одразу — нове повідомлення.

"Того вечора я був не один."

Марина навіть не одразу зрозуміла сенс. Слова були прості. Але значення прийшло за секунду. Вона різко підняла голову.

— Не один?..

Ігор теж завмер.

Телефон знову завібрував.

"Він стояв за парканом."

Максим тихо прошепотів:

— Хто?..

Марина відчула, як страх змінився іншим — глибшим, холоднішим. Це вже не просто людина, яка дивиться. Це вже щось організоване. Щось продумане.

"Він не підходив ближче."

"Він тільки дивився."

Марина стиснула телефон.

— Вони… удвох…

Ігор різко встав.

— Це вже інше. Це зовсім інше.

Повідомлення приходили швидше.

"Я сказав йому чекати."

"Він нервував."

"Він хотів підійти."

Марина відчула, як всередині все стискається. Значить, другий був менш обережний. Можливо, імпульсивний. Можливо, небезпечніший.

"Я сказав — ще не тоді."

Ця фраза прозвучала як рішення. Як контроль. Як щось продумане заздалегідь.

Максим тихо сказав:

— Вони планували…

Марина нічого не відповіла.

Телефон завібрував знову.

"Він пішов перший."

"Я залишився."

Ігор тихо видихнув.

— Він був головним…

Марина кивнула. Вона теж це відчула. Один дивився. Другий чекав команд.

Наступне повідомлення з’явилося через кілька секунд.

"Я знав, що повернуся."

У кімнаті стало дуже тихо.

"І вже не сам."




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше