Глава 140. Кроки в коридорі

Максим здригнувся, ніби ці слова торкнулися його особисто. Він спробував пригадати той вечір. Так, він тоді справді встав. Він поставив планшет на стіл. Вийшов у коридор. Хотів попити води. Нічого особливого. Просто звичайний рух.

Але для нього — це був сигнал.

Марина повільно повернулася до сина.

— Ти виходив тоді…

Максим кивнув.

— Я хотів води…

Телефон завібрував.

"Я почув кроки."

Марина відчула, як ці слова розкладають вечір на частини. Він чув навіть тихі рухи. Він стояв зовсім близько. Він слухав не тільки її. Він слухав усе.

Наступне повідомлення.

"Я прибрав руку."

Марина уявила — він повільно відводить долоню від скла. Робить крок назад. Ховається в темряву. У той момент, коли Максим виходив у коридор.

Телефон знову.

"Ти не бачила."

Вона похитала головою. Ні. Вона тоді дивилась на стіл. Вона навіть не підозрювала.

Максим тихо сказав:

— Я вийшов і сказав… мам…

Марина згадала. Він справді покликав її. Вона відповіла. Повернулась до нього. Вони кілька секунд стояли поруч. Потім він пішов назад.

Телефон завібрував.

"Я бачив двох."

Марина відчула холод.

— Він дивився і на тебе…

Максим мовчки кивнув.

Наступне повідомлення.

"Ви стояли біля столу."

Марина згадала — вони були буквально в метрі від вікна. Світло падало прямо на них. Вони були видні силуетами.

Телефон знову.

"Малий спав."

Данило тихо зітхнув, не до кінця розуміючи, але відчуваючи напруження.

Ігор сказав тихо:

— Він оцінював.

Марина кивнула. Це було очевидно. Він дивився, хто де. Хто рухається. Хто спить.

Телефон завібрував.

"Я відійшов у тінь."

Марина відчула, як холод стає глибшим. Він не просто стояв. Він маневрував. Він ховався. Він чекав.

Наступне повідомлення.

"Старший повернувся в кімнату."

Максим прошепотів:

— Я тоді ліг назад…

Марина погладила його по голові.

Телефон знову.

"Ти залишилась одна."

Вона завмерла. Саме цей момент він знову виділив. Коли вона одна. Коли діти не поруч.

Ігор тихо сказав:

— Він знову чекав цього.

Телефон завібрував.

"Я повернувся до скла."

Марина відчула, як серце б’ється швидше.

Наступне повідомлення.

"Ти не знала."

Вона прошепотіла:

— Ні…

Телефон завібрував ще раз.

"Я стояв довше."