Марина перечитала повідомлення кілька разів. Воно було коротке. Спокійне. Без емоцій. І саме це робило його страшнішим. Він уже не просто думав. Він прийняв рішення. Той вечір під вікном став для нього перевіркою. Він подивився. Відступив. І вирішив повернутись.
— Це вже був план… — тихо сказала вона.
Ігор мовчки кивнув. Його погляд став жорсткішим.
— Він обрав момент. І просто чекав.
Марина згадувала наступні дні. Вони були звичайними. Вона водила дітей у школу. Купувала продукти. Прибирала. Готувала вечерю. Усе було буденно. Вона навіть не підозрювала, що для когось це — підготовка.
Телефон завібрував.
"Я прийшов через два дні."
Марина різко підняла голову.
— Через два…
Вона намагалася згадати. Два дні потому… був вечір. Дощовий. Ігор тоді знову затримувався. Діти дивилися мультики. Вона прибирала на кухні.
— Той вечір…
Телефон знову.
"Було темніше."
Так. Вона пам’ятала. Дощ стукав по підвіконню. Вікна були трохи запітнілі. Двір майже порожній.
— Я не дивилась у вікно…
Наступне повідомлення.
"Ти закрила фіранку."
Марина напружилась.
— Я закрила…
Ігор тихо сказав:
— Але він вже був поруч.
Телефон завібрував.
"Я стояв ближче."
Марина відчула, як холод повільно піднімається всередині.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
