Поруч, але не разом

Глава 133. Він запам’ятав

                                                                       "Я запам’ятав."

Марина сиділа нерухомо. Вона раптом зрозуміла, що він бачив не просто кухню. Він бачив розташування. Коридор. Світло. Двері. Можливо — навіть кімнату, коли вона відчинила.

— Він вивчав квартиру… — тихо сказала вона.

Ігор кивнув.

— Він готувався.

Телефон завібрував.

"Двері в кімнату були відкриті."

Марина різко згадала. Вона справді залишила їх відчиненими, щоб чути дітей.

— Він бачив далі…

Наступне повідомлення.

"Я чув дитину."

Данило тихо поворухнувся.

Марина обійняла його.

Телефон знову.

"Ти сказала: спи."

Вона відчула, як серце стиснулось. Вона пам’ятала, як тихо заспокоювала малого.

— Він чув навіть це…

Наступне повідомлення.

"Я знав, де ви."




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше