Поруч, але не разом

Глава 132. Коли згасло світло

Марина повільно вдихнула. Вона пам’ятала той момент. Вона вимкнула світло на кухні, залишивши тільки маленьку лампу в коридорі. Квартира одразу стала тихішою. Темнішою. Звичайний вечір.

А для нього — сигнал.

— Я вимкнула світло… — прошепотіла вона.

Ігор похмуро відповів:

— І він зрозумів, що ти лягла.

Телефон завібрував.

"Ти пішла в кімнату."

Марина кивнула.

— Так…

Наступне повідомлення.

"Я підійшов до вікна."

Усі напружились.

Марина відчула, як холод проходить по спині.

— Він піднявся ближче…

Телефон знову.

"Фіранка рухалась."

Вона згадала. Вона тоді подумала, що це протяг.

— Це був він…

Наступне повідомлення.

"Я дивився всередину."

Максим притиснувся до мами ще сильніше.

Марина ледве прошепотіла:

— Він бачив квартиру…

Телефон завібрував.

"Я запам’ятав."




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше