Поруч, але не разом

Глава 128. Коли одна

                                                            "Коли ти залишилась одна."

Марина відчула, як ці слова боляче зачепили. Вона одразу зрозуміла, про що він. Той вечір. Діти вже спали. Ігор тоді поїхав у справах. Квартира була тихою. Вона сиділа на кухні, дивилась у телефон і навіть не підозрювала, що хтось десь поруч.

— Він знав… коли я сама… — тихо сказала вона.

Ігор напружився.

— Він слідкував за графіком.

Телефон завібрував.

"Світло на кухні."

Марина заплющила очі.

— Я сиділа там…

Наступне повідомлення.

"Ти пила чай."

Вона відчула, як холод пробіг по спині. Вона справді тоді гріла руки об чашку. Було тихо. Спокійно.

Телефон знову.

"Ти довго не вставала."

Марина прошепотіла:

— Я думала…

Артем тихо сказав:

— Він дивився ззовні.

Наступне повідомлення.

"Я стояв біля під’їзду."

Марина різко підняла голову.

— Він був під вікнами…

Телефон завібрував.

"Я дивився на твоє вікно."

У кімнаті стало тихо.

Максим тихо сказав:

— Він бачив тебе…

Марина повільно кивнула.

Наступне повідомлення прийшло повільніше.

"Тоді я зрозумів..."




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше