Поруч, але не разом

Глава 125. За спиною

                                                                    "Дуже близько."

Марина відчула, як мурашки пробігли по руках. Вона уявила ту дорогу від школи до дому. Вузький тротуар. Машини біля бордюру. Діти поруч. І хтось позаду. Просто за кілька кроків.

— Він міг іти прямо за нами… — тихо сказала вона.

Ігор стиснув щелепу.

— І ти навіть не знала…

Телефон завібрував.

"Ти зупинилась біля магазину."

Марина різко згадала.

— Я купувала воду…

Максим кивнув.

— Так… ми стояли…

Наступне повідомлення.

"Я стояв поруч."

Марина відчула, як стає холодно. Вона пам’ятала — біля неї справді стояв якийсь чоловік. Вона навіть відступила трохи, щоб пропустити його до холодильника.

— Він був тоді біля мене…

Телефон знову.

"Ти відступила."

Ігор прошепотів:

— Він перевіряв дистанцію…

Наступне повідомлення.

"Я чув ваші голоси."

Марина міцніше обняла дітей.

Телефон завібрував.

"Я знав, де ви живете."




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше