Поруч, але не разом

Глава 124. Ближче

                                                                        "Що хочу ближче."

Марина відчула, як ці слова ніби стали важчими за всі попередні. Раніше він просто описував. Тепер він говорив про намір. Про рішення. Це означало, що все було не випадково. Він дивився. Чекав. Планував.

Ігор тихо сказав:

— Він обрав вас.

Марина нічого не відповіла. Вона дивилась у підлогу і згадувала той день біля школи. Тепер кожна дрібниця виглядала інакше. Він не просто стояв. Він спостерігав. Аналізував. Вирішував.

Телефон завібрував.

"Ти пішла першою."

Вона кивнула.

— Я повела їх додому…

Наступне повідомлення.

"Я пішов слідом."

Усі завмерли.

Артем тихо сказав:

— Він ішов за вами від школи.

Марина відчула, як стискається горло.

— Я не бачила…

Телефон знову.

"Ти говорила по телефону."

Вона згадала. Так. Вона тоді розмовляла і не озиралась.

— Я навіть не дивилась назад…

Наступне повідомлення.

"Ви сміялись."

Максим тихо сказав:

— Я розповідав про урок…

Марина обійняла його.

Телефон завібрував.

"Я йшов позаду."

Наступне повідомлення прийшло через кілька секунд.

"Дуже близько."




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше