Поруч, але не разом

Глава 121. Майже

                                                                               "Не зовсім."

Марина відчула роздратування. Вперше за весь час вона відчула не лише страх, а й злість. Він ніби грався. Дає підказки. Веде їх. Насолоджується тим, як вони намагаються згадати.

— Він спеціально тягне… — тихо сказав Ігор.

Марина стиснула телефон.

— Арсен… ні… тоді…

Вона знову повернулась у спогад. Чоловік піднімає пакет. Вона нервово сміється. Він говорить спокійно.

"Я А…"

Але далі було інше.

Коротше.

— Арт… — прошепотіла вона.

Артем різко підняв голову.

— Що?

— Ні… не Артем… інше…

Телефон завібрував.

"Тепліше."

Марина відчула, як серце б’ється швидше.

— Арт… Артур…

Вона зупинилась.

Телефон одразу відповів.

"Ні."

Ігор тихо сказав:

— Ще.

Марина стискала голову руками.

— Ар… Арсеній… Аркадій… Ар…

Телефон мовчав кілька секунд.

Потім завібрував.

"Коротше."

Марина різко підняла голову.

— Коротке ім’я…

Вона прошепотіла:

— Ар… Адам…

Телефон одразу відповів.

"Ні."

Максим тихо сказав:

— Алік?

Телефон завібрував.

"Близько."

Марина відчула, як всередині все похололо.

— Алі…

Вона згадала. Він сказав швидко. Наче не дуже чітко. Вона повторила, не замислюючись.

— Алі… — прошепотіла вона.

Телефон завібрував миттєво.

"Так."

І наступне повідомлення прийшло одразу.

"Тепер ти пам’ятаєш мене."




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше