Поруч, але не разом

Глава 120. Спогад повертається

                                                                         "Ще раз подумай."

Марина заплющила очі. Вона намагалася відкинути теперішній страх і повернутись у той день. Дощ. Холод. Пакет рветься. Яблука котяться по асфальту. Вона нервує. Він нахиляється, піднімає одне.

— Нічого страшного, — сказав він тоді.

Голос був спокійний. Звичайний. Без емоцій.

Вона тоді відповіла:

— Дякую вам…

Він усміхнувся. Ледь помітно.

— Андр…

Марина різко відкрила очі.

— Андрій… ні… ні…

Вона похитала головою.

— Не так…

Ігор тихо сказав:

— Що ще?

Марина стискала пальці.

— Я сказала… дякую… а він відповів… "та нічого"… і потім…

Телефон завібрував.

"Я сказав: я А..."

Марина перестала дихати.

— Так… він сказав… "я А…"

Наступне повідомлення.

"Ти повторила."

Марина прошепотіла:

— Я сказала… приємно… А…

Слово майже з’явилось.

Вона різко вдихнула.

— Арсен…

У кімнаті стало тихо.

Ігор напружився.

— Ти впевнена?

Марина повільно кивнула.

— Так… здається… Арсен…

Телефон завібрував.

"Майже."

Усі знову напружились.

Наступне повідомлення.

"Не зовсім."




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше