Скрип за дверима припинився так само раптово, як і почався. Настала гнітюча тиша. Ніхто не рухався. Марина відчувала, як діти буквально вчепились у неї. Вона сама ледве дихала.
Телефон завібрував.
"Готово."
Ігор тихо прошепотів:
— Він щось зробив…
Поліцейський жестом показав чекати. Він стояв біля дверей, але не відкривав. Знизу вже було чути швидкі кроки — підкріплення піднімалось сходами.
Максим тихо сказав:
— Він ще там?
Ніхто не відповів.
Через кілька секунд у під’їзді почувся голос:
— Поліція!
Ще кроки. Шурхіт. Потім тупіт швидких кроків вниз.
Ігор видихнув.
— Він пішов…
Поліцейський обережно відкрив двері, коли колеги вже стояли поруч. Вони вийшли в під’їзд. Марина залишилась з дітьми, але не витримала — підійшла ближче.
На дверях, трохи нижче ручки, була подряпина.
Довга.
Глибока.
Наче її зробили ключем або ножем.
Але це був не просто випадковий слід.
Це була літера.
"А"
Марина відчула, як всередині все стислось.
— Це… що…
Ігор теж завмер.
— Ім’я?
Артем тихо сказав:
— Або його… або чиєсь…
Телефон завібрував.
Марина відкрила.
"Щоб пам’ятала."
Вона дивилась на подряпину і відчувала, як страх знову повертається.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
