Поруч, але не разом

Глава 113. Нічник

                                                                   "Це моя улюблена."

Марина відчула, як всередині піднімається щось схоже на злість. Вперше за весь час страх трохи відступив. Замість нього з’явилось інше — холодне, різке.

— Він дивився на дітей… — тихо сказала вона.

Ігор стиснув кулаки.

— Я його знайду.

Поліцейський швидко поклав нічник у пакет.

— Не чіпайте більше нічого. Можуть бути ще пристрої.

Телефон завібрував.

"Ви запізнились."

Артем різко подивився на екран.

— Він знає, що ми їх зняли.

Наступне повідомлення.

"Я вже не дивлюсь."

Марина прошепотіла:

— Значить він був онлайн…

Поліцейський кивнув.

— Так. Він дивився в реальному часі.

Телефон знову.

"Тепер тільки уявляю."

Максим тихо сказав:

— Він ще пише…

Ігор нахилився до Марини.

— Заблокуй його.

Поліцейський одразу відповів:

— Ні. Нам потрібно його тягнути на контакт.

Марина важко ковтнула.

Телефон завібрував ще раз.

"Ти зараз біля дивану."

Усі різко завмерли.

— Він… — прошепотіла Марина.

Наступне повідомлення прийшло одразу.

"Ігор стоїть біля дверей."

Ігор повільно озирнувся.

— Він більше не бачить… тоді як…

Артем тихо сказав:

— Він був тут недавно.

Телефон знову.

"Я добре запам’ятав квартиру."

Марина відчула, як по спині пробіг холод.

Наступне повідомлення:

"І я ще повернусь."




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше