Глава 106. Вона пройшла повз

                                                                "Ти пройшла повз мене."

Марина відчула, як в грудях стало порожньо. Вона дивилась на ці слова і намагалась згадати той момент. Пакет зі сміттям. Вона швидко зачинила двері. Пішла до сходів. Не дивилась по сторонах. Просто хотіла швидко повернутись.

— Я… нікого не бачила… — прошепотіла вона.

Ігор тихо сказав:

— Він стояв у темряві.

Артем додав:

— Або нижче на сходах.

Марина згадувала деталі. Слабке світло лампи. Тінь на стіні. Вона тоді подумала — просто тінь від перил.

— Там була тінь… — тихо сказала вона.

Поліцейський підняв голову.

— Ви її пам’ятаєте?

— Так… але я не звернула уваги…

Телефон знову завібрував.

"Ти дивилась у телефон."

Марина різко згадала — вона справді дивилась на екран. Відповідала на повідомлення. Навіть не підняла голову.

— Я навіть не дивилась вперед…

Ігор тихо видихнув.

— Він міг стояти за метр.

Наступне повідомлення прийшло одразу.

"Я чув, як ти дихаєш."

Данило схлипнув.

— Він був близько…

Марина обняла дітей ще міцніше.

Телефон знову.

"Ти повернулась назад."

Марина кивнула.

— Я швидко зайшла…

— І він залишився там, — сказав Артем.

Наступне повідомлення.

"Я дивився, як ти закриваєш двері."

Марина заплющила очі. Уява малювала картину — вона стоїть спиною, шукає ключ, а він дивиться з темряви.

Телефон ще раз завібрував.

"Тоді я вирішив написати вперше."

Усі завмерли.

— Значить… після цього все почалось… — тихо сказав Ігор.

Марина дивилась на екран.

І прийшло останнє повідомлення.

"Ти була ближче до мене, ніж зараз."