Поруч, але не разом

Глава 103. Біля ліжка

Марина відчула, як холод пройшов по всьому тілу.
"Біля ліжка Данила."

Вона повільно підняла очі на дитяче ліжко. Маленьке. З ковдрою, яку вона сама поправляла щовечора. Уявити, що там міг стояти чужий чоловік… було нестерпно.

— Ні… — прошепотіла вона.

Данило притиснувся до неї.

— Мамо…

Ігор підійшов ближче до ліжка і уважно оглянув підлогу.

— Може він просто бреше.

Поліцейський нахилився.

— Секунду…

Він посвітив ліхтариком біля ніжки ліжка.

— Тут… слід.

Марина завмерла.

— Який?

— Брудний відбиток… підошви.

Артем різко видихнув.

— Значить він реально був тут.

Максим почав тремтіти.

— Він дивився на нас?

Телефон знову.

"Він спав."

Марина відчула, як сльози підступають.

"Я не розбудив."

Наступне повідомлення прийшло одразу.

"Я просто дивився."

Ігор різко відвернувся, стискаючи кулаки.

— Це вже занадто…

Поліцейський сказав:

— Це може бути психологічна маніпуляція… але слід реальний.

Марина закрила очі. Її уява вже малювала картину — темний коридор, тихі кроки, чужа людина біля ліжка.

Телефон знову засвітився.

"Він сказав уві сні 'мамо'."

Данило почав плакати сильніше.

Марина обняла його.

— Все… все добре… він тут… зі мною…

Ігор тихо сказав:

— Ми сьогодні не спимо.

Артем кивнув.

— Ніхто.

Поліцейський додав:

— Я викличу ще один патруль.

Телефон ще раз завібрував.

Останнє повідомлення.

"Ви мене не помітили."




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше