Поруч, але не разом

Глава 101. "Я вже був всередині"

Марина ніби перестала дихати. Вона дивилась на екран і не могла зрозуміти — це залякування чи правда.

— Ні… — прошепотіла вона. — Ні… це неправда…

Ігор швидко взяв телефон.

— Він просто тисне.

Але поліцейський не виглядав таким впевненим.

— Потрібно перевірити квартиру.

Артем одразу сказав:

— Все. Повністю.

Марина відчула, як ноги стають слабкими.

— Ви думаєте… він міг…

— Ми перевіримо, — спокійно відповів поліцейський.

Вони почали з коридору. Ігор відкрив шафу. Порожньо. Куртки. Нічого дивного.

Артем перевірив ванну. Потім кухню. Заглянули навіть під стіл.

Максим нервово стояв поруч з Мариною.

— Він тут був?

— Ні… — тихо сказала вона. — Ми б знали…

Поліцейський підійшов до вікна.

— Вікно відкривали?

— Вчора… провітрювала… — відповіла Марина.

Він оглянув раму.

— Слідів немає.

Вони пішли в дитячу. Данило міцно тримався за Марину.

Артем відкрив шафу. Потім заглянув під ліжко.

— Чисто.

Ігор повільно обійшов кімнату. Його погляд зупинився на полиці.

— Марина…

— Що?

— Це було тут?

Вона подивилась.

На полиці лежала маленька машинка. Синя. Стара. Потерта.

Марина насупилась.

— Ні… не наша…

Максим теж підійшов.

— Це не моя…

Данило похитав головою.

— І не моя…

Тиша.

Поліцейський взяв машинку в руку.

— Ви впевнені?

Марина відчула, як всередині все холоне.

— Я точно не купувала…

Телефон знову завібрував.

Вона повільно відкрила.

"Я залишив подарунок."




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше