Глава 63. Рішення, яке Марина прийняла сама

       Марина довго дивилась на екран телефону. Повідомлення від Артема залишалось відкритим.                                  Вона відчула, як усередині все змішалось — страх, втома, сумніви.

І вперше за весь цей час вона зрозуміла: вона більше не може просто чекати.

— Ігор… — тихо сказала вона.

Він підняв голову.

— Так?

— Ти справді знайдеш ці гроші?

— Так.

— Коли?

Він замовк.

Цього вистачило.

Марина повільно кивнула. Ніби щось остаточно зрозуміла.

— Я не хочу, щоб це торкнулося дітей.

— Не торкнеться.

— Ти вже це казав.

Ігор опустив погляд.

— Я вирішу.

Марина встала. Взяла телефон.

— Ти куди? — тихо запитав він.

— Писати.

— Кому?

Вона чесно відповіла:

— Артему.

Ігор напружився.

— Зараз?

— Так.

Він нічого не сказав. Лише відвів погляд.

Марина написала:

"Можеш приїхати завтра? Мені потрібно поговорити серйозно."

Відповідь прийшла майже одразу:

"Звичайно. Все добре?"

Вона довго дивилась на екран.

"Не знаю."

Вона відклала телефон.

Ігор тихо сказав:

— Ти хочеш його обрати?

Марина відповіла чесно:

— Я хочу зрозуміти, з ким мені буде спокійніше.

Тиша.

— І ти думаєш, що зі мною небезпечно? — запитав він.

Вона не відповіла одразу.

— Я думаю… що поруч з тобою завжди щось відбувається.

Йому було боляче це чути. Це було видно.

— Я намагаюсь все виправити.

— Я знаю.

— Але?

— Але я втомилась боятись.

Тиша.

Ігор встав.

— Я не хочу тебе втрачати.

Марина тихо сказала:

— Я теж не хочу втрачати тебе. Але я не знаю… чи можу знову довірити тобі все.

Він нічого не відповів.

У кімнаті тихо сопів Данило. Максим перевернувся уві сні. Звичайна ніч. Але рішення вже почало формуватись.

— Я сьогодні залишусь тут, — сказав Ігор.

Марина кивнула.

— Добре.

Вона пішла до кімнати. Лягла поруч з Данилом. Але заснути не могла. Вона думала про Артема. Про його сумніви. Про його чесність. Про його страх.

І про Ігоря. Про минуле. Про борги. Про невизначеність.

Вона зрозуміла — цього разу вона буде обирати не серцем.

А спокоєм.

І вперше це рішення здалося їй правильним.

Телефон ще раз завібрував.

Артем:

"Я приїду зранку."

Марина тихо видихнула.

Завтра все може змінитися.