Глава 36. Коли все зустрілося в одній точці

                                               — Вони йдуть сюди… — тихо сказала Марина.

Серце почало битися швидше. Вона навіть сама не розуміла — чому так хвилюється. Наче зараз має статися щось дуже важливе.

Артем нічого не сказав. Він просто відійшов від вікна. Але Марина бачила — він напружений. Руки стиснуті. Погляд темний.

Кроки в під’їзді. Спочатку дитячі. Потім дорослі.

Дзвінок. Марина відкрила.

Максим одразу забіг у квартиру.

— Мамо! Ми бачили собаку! І ще морозиво їли! І Данило впав, але не плакав!

Він говорив швидко, задихаючись від емоцій. Марина усміхнулась і обняла його.

— Обережніше, повільніше…

Данило теж потягнувся до неї. Вона взяла його на руки.

Колишній стояв у дверях. Спокійний. Наче нічого не відбувається.

А потім він побачив Артема. Погляд одразу змінився.

— Ви знову тут.

Артем відповів спокійно:

— Я поруч живу.

— Я помітив.

Тиша стала важкою.

Максим подивився на них обох.

— Ми ще підемо разом? — запитав він раптом.

Марина завмерла.

— Куди? — тихо запитала вона.

— Всі.

Це слово повисло в повітрі.

Колишній усміхнувся ледь помітно.

— Цікава ідея.

Артем нічого не сказав. Марина відчула, як всередині все стискається.

— Максим… — тихо сказала вона.

Але він дивився по-черзі на кожного.

— Було б добре.

Тиша.

Колишній зробив крок у квартиру.

— Він правий. Ми ж дорослі люди.

Марина напружилась.

— Я не впевнена…

Артем тихо сказав:

— Не треба.

Вона подивилась на нього. Його голос був спокійний. Але в очах було інше.Колишній це помітив.

— Чому? — запитав він.

— Бо це нічого не вирішить.

— А може, навпаки.

Напруга різко зросла. Максим тихо відійшов до Марини.

— Ви знову сваритесь…

Вона обняла його.

— Ні. Все добре. Але добре не було.

Колишній подивився на Марину.

— Я завтра зайду ще.

Вона нічого не відповіла.

Він нахилився до Максима.

— Побачимось.

Потім вийшов. Двері зачинились.

І знову залишились тільки вони.

Максим подивився на Артема.

— Ти підеш?

Артем мовчав секунду.

— Не зараз.

І Марина відчула полегшення, яке навіть не намагалась приховати.