Весела картопля

- Любий, в нас картопля скінчилась, -  одного осіннього дня заявила чоловіку мама Івасика - сьогодні купим в магазині, але на вихідних може з’їздиш в село? Візьмеш мішок?

- Гаразд. – відповів чоловік, -  візьму Івася, разом зганяєм, буде веселіше у двох.

У визначений час машина відмовилась їхати далі  СТО. Тож, прийшлось батькові Івасика згадать старі часи  -- взяти  візок на двох колесах і добиратись електричкою, а далі автобусом до села, де жили Івасикові дід з бабою. Погода була чудова, тож подорож була, можна сказати, надихаючою. Особлива остання її частина, коли потрібно було шуровать кілометрів п’ять лісовою дорогою, бо автобуси проходили повз Івасикове село. Грунтова дорога, обабіч неї ліс, можна було ще грибів назбирать. А співати вони любили, то ж лісом лунав дзвінкий дитячий голос і  трохи жуткуватий хриплий акомпанімент:

                            Сьо-го-дні ко-тика мало-го, Принесли ми до дому свого!

                            Та-то, ма-ма.. То не є така дра –ма, будем ра-зом жи-ти не тужити

Пів години лісом, а заряджали енергією на цілий рік. То ж стрибаючи вони не помітили, як добрались до хати, де баба з дідом вже радо їх зустріли. Вечір був теж веселим і радісним, що не скажеш про ніч, коли розпочався дощ і небо затягнуло хмарами.

 - Нічого страшного. Це було в наших планах, - відповів Івасиковий батько,- завтра вже точно буде краще. Завтра і поїдем раненько.

З вечора набрали картолі у мішок. Поставили на візок. Рюкзак спакували на ранок. Все було готово до зворотньої подорожі.

- Важкенький, але ми швидко пройдем ліс до дороги, де на 7.15 має бути автобус. На ньому дістанемся залізничної станції. Простіше простого, - весело усміхнувся батько, подивившись у вікно, де цілий день без зупинки дощ то моросив, то лив як з відра.

Зранку все пішло як по маслу. Вийшли вчасно, за годину до автобуса. Весело йшли перші десять хвилин до того місця, де починалась грунтовка і заходила в ліс.

- От бачиш, як швидко - посміхнувся Івасику батько.

Більше він не посміхався. Грунтову дорогу після двох днів дощів розмило і важкенький візок, завантажений картоплей на грунтовці загруз в багнюці одразу ж. Трава, листя, гілки, все це  намоталось на колеса і разом з багнюкою утворило величезні кулі з обох сторін візка, які кумедно стирчали в обидва боки, але не крутились – темп значно впав. Батько тягнув щосили за собою, те що було раніше візком, а Івасик намагався не відставати, і час від часу на слизький багнюці падав в те, що пару днів тому ще було дорогою. Пару раз впав там і Івасиків батько, разом з мішком. Зрозумівши нарешті, що вони вляпались, батько почав хвилюватись, ледь не щохвилини поглядав на ручного годинника і відчайдушно тягнув брудний кавалок за собою.

 - Ще трохи, ще трохи синку, ми вже на місці - важко дихаючи, підбадьрював він Івасика

На горизонті вже з’явилось шосе і це придало ім впевненості - вони встигають за розкладом.

 - Тепер можна вже і відпочити. Добрались, - підсумував батько, коли вони захекані вийшли нарешті на асвальтовану дорогу.

 - Тату а нас пустять в автобус такими? – запитав Івасик.

 - Якими такими? Це з тваринами не пускають - перевів батько погляд з Івасика на мішок, потім на себе, - немає води?

 - Калюжі оно, - махнув рукою Івасик

 - Давай швидко, - батько заходився руками згрібати велики шматки землі з Івасикових чоботів-валенків, зачерпнувши рукою з калюжі намагався відмити і собі, але зробив тільки гірше.

За таким заняттям і застав їх рейсовий пазик, набитий під зав’язку людьми, які зранку охайно вдягнені, їхали хто на роботу, а хто на навчання. Двері відчинились і всі уставились на двох, мало сказати брудних, туристів. На обличчях пасажирів читався німий жах, докор і прохання не робити того, що вони задумали зробити..

Івасик подивився на пасажирів, на візок,  де під товстим шаром зліпленої трави і землі, ще стирчала погнута ручка візочка.

  - Візьмем таксі? - запропонував Івасик.

  - Да те тут його візьмеш, - відказав батько, - але щось придумаєм.

Рипнули і зачинились двері. Автобус рушив, набираючи швидкість, але з вікон ще певний час витріщались здивовані пасажири.