Шерлок

- Чув новину? – запитав Івасик у свого друга Юрка.

- Про іншопланетян?

- Що? Ні! Я не про це, - відповів Івасик,  - дід Григор зник

 - Куди зник? – не зрозумів Юрко

-  А хто його знає, був і нема, від учора його шукаємо з бабою Галею. Допоможеш?

Юрко мав дивне прізвище Хома, за що отримав від народу прізвисько Шерлок автоматично. Декілька прочитаних детективів про Пуаро додали йому впевненості в собі і на додачу синців під очима за те, що пхав носа куди не треба

- Хто бачив його останнім, - серйозно запитав Юрко, і додав за секунду, - живим?

- Та ти що? – обурився Івасик.- Я бачив як спати лягав

- Гайда на місце злочину!

Юрко взяв блокнот з ручкою. Натягнув чорного метелика краватку на голу шию і чорного циліндра капелюха, який додавав йому певної схожості зі справжніми анлійськими джентельменами, якби звісно не подряпані босі ноги в шортах.

Ранкове сонце вже піднялось високо і встигло добре нагріти кам’яністу дорогу, тож подорож зайняла певний час.

- Від літа треба брать що дає, зимою так не походиш, - відповів Юрко на німий погляд Івасика на його босі ноги

–  Давай зріжем по під хатами, - запропонував Івасик, пожалівши його - стежкою..

Стежку перерізала лавка, на якій вже працювали язиками місцеві криміналісти, баба Галя з сусідками бабами Килиною і Одаркою. Які замовкли, як хлопчаки підійшли ближче.

- Знайшов діда? - запитала баба Галя

 - Ні, але зараз шукаємо. О-от підмогу знайшов, - відповів Івасик киваючи на Юрка

 - Довольте вам поставити пару запитань стосовно зниклого діда, - одразу взявся до справи Юрко. – Коли ви останній раз бачили його живим?

 - Ой лишенько? – заволала баба Галя, - як це? Хай бог милує!

 - Чув? Злодій! Це ти підбив мою курку камінцем? – безцеремонно втрутилась в розмову баба Одарка

 - Яку курку? Коли? - не зрозумів Юрко. Було видно, що питання збило його з пантелику

 - Яку – яку. Мою чорну курку! - напирала баба. -Тримай його Галю-  нарешті скрикнула Одарка. От я тобі зараз..

Несподіванно, як для свого віку, баби повскакували і кинулись в сторону Юрка, очевидно, не з добрими намірами. В руці Одарки вже звідкилясь з’явився жмут кропиви і не встиг Івасик зрозуміти, як так все несподіванно вийшло з під контролю, як Юрко вже зойкнув і підстрибнув на пів метра догори від добрячого ляпаса під зад пекучим букетом. Баба Одарка замахнулась ще.

- Ті-ка -аай - заверещав Юрко

Хлопці з переляку дременули в хащі, петляючи зі сторони в сторону, наче ті лиси, що плутають сліди, відриваючись від мисливських собак. В решті-решт молодість перемогла дружбу і крики про битих кур з погрозами надерти зад поганцям лишились далеко позаду. Лише тоді хлопчаки перевели дух і озирнулись. На нозі Юрка вже розпух здоровенний червоний привіт від баби Одарки. 

- От же ж.. Ну стрельнув з рогатки раз чи два, - похнюпився Юрко, - треба ж тренуватись. От як візьму слід бандитів, наздожену і що я скажу ім? Оце - "здрастє"? А так я добре стріляю, а це аргумент що не кажи.

Івасик нічого казав. Може то і справді був хороший аргумент у суперечці з бандитами, хоча тут не обійшлось однією одаркіною куркою. На минулом тижні і в них теж курка зашкутильгала якось. Але хай там грець, вона не була погана на смак, то ж Юрко не жалівся.

За п’ять хвилин діти вже були на місці злочину. На току нікого не було, то ж Юрко одразу перейшов до справи

-Дивись, вже є докази, - Юрко присів на коліна з лупою біля залишків цигарок, - хтось багато накурив. Твій дід курить хіба?

- Хм! - стиснув Івась плечима.. – хтось курив на днях, заходив

Зробили коло поза хатою

 -А тут дивись хтось щось копав нещодавно. Дивись все вичовгано чоботами. Свіжі сліди.

- Бандіти?- перелякався Івасик

- Вони саме, - протягнув Юрко, - бери Туза. Є дідовий кожух чи светер?

Хлопчаки ткнули дідову сорочку під ніс собаці і Івась відчепив їхнього Тузика.

- Шукай! – скомандував Юрко. – Давай!

Собака підстрибнув від радощів, що опинився на свободі і дав драла щосили на вулицю, хлопчаки кинулись за ним, марно намагаючись піймати за ошійника.

За пів години сили в обох закінчились і Юрко з Івасем мовчки чалапали берегом річки додому.

- Ой влетить від баби, - протягнув Івасик, - Діда загубили, собака втік

 - Нічого, нічого.. зараз відлежимся і ближче до вечора продовжимо.. – пообіцяв Юрко

 - От спека..

 - Як риба? Клює? – поцікавився Юрко в дядька рибалки, біля якого вони проходили

Той обернувся

 - Та так, не дуже.. спека, пішла риба на глибину. Пару карасиків, плотва. Ще пів години і буду додому збиратись..

 - Діду.. – підстрибув Івась, - Знайшовся! А ми тебе всі шукаєм! Думали тебе бандити вкрали.. А ти тут, рибу ловиш!?

 - Я з ночівлею. Я ж казав..

 - Це все завдячуючи моєму дедуктивному методу, - вставив свої п’ять копійок Юрко

 - Деструктивному, -підправив Івась

 - Чи не казав, - продовжив дід, пригадуючи..

Аж тут зненацька собака вискочив і махнувши хвостом стрибнув торпедою до діда

- Тузик! – кинувся за собакою Івасик. Зловив ошійник, та не втримавши рівновагу на слизькому березі похитнувся і разом з Юрком і дідом, який вже був вхопив ії обох, рухнув у воду. Собака радісно стрибнув зверху ім на голови і поплив.

Пів години потому всі мовчки вже чалапали додому.

 - Шкода рибу впустили, - зітхнув дід Григор, - але то пусте

 - Нічого, знайшли вас і рибу вашу завтра знайдем – аж занадто впевнено промовив детектив в мокрому капелюсі