Портал

Одного разу, з самого ранку до сусідів Івасика приїхали чужі люди в комбінезонах. Вони висипали величезну купу цегли на землю і самі повискакували з машин. Робота кипіла аж до самого вечора, коли на ділянці з’явився новий невеличкий цегляний будинок.

Наступного дня Івасик з друзями пішли на розвідку. Будинок був акуратно втиснутий між садовими деревами і кущами. Це створювало природню прохолоду літом і одночасно надавало йому  таємничості: ззовні світило сонце, всередині  панувала ніч. Будинок лишався поки без скляних вікон і без дверей, але все одно там було темно і страшно, крім всього цього час від часу всередині чувся шорох і незрозумілий низький гул. Зайти туди ніхто з хлопчаків не наважувався.

--Агов! – крикнув Івасик у темне провалля вікна. Хоч на вулиці був ранок, і сонце мало б освітлювати та все ж у будинку панувала суцільна темрява.

--Аго-ов! – повторив за Івасиком Тарасик. Наче ехолотом, сподіваючись прозондувати темну мряку будинка.

Рудий хлопчисько, імені якого ніхто не запам’ятав, але який представився як приятель приятеля Івасика, не став гукать, а невимушено плюнув у порожнечу будинка, показуючи своє ставлення до всієї цієї тайни. За три секунди плювок несподіванно вилетів з вікна назад прямо на нього.

  --Вауу! Що це? – здивовано переглянулись діти. Тарасик зацікавлено жбурнув у вікно камінець.

І знову ж за декілька секунд камінець вилетів з вікна назад, ледве не влучивши в Тарасика.

  --Це портал, в паралельний світ, - вигукнув Івасик, зі знанням справи. – Я бачив такий по тєлєку! - щось дійсно поблискувало всередині і тихо гуло.

  --Зараз, зараз, – важко продихав рудий хлопчисько і з усієї сили жбурнув здоровенного валуна через вікно прямо у портал в паралельний світ.

На цей раз почувся брязкіт, важкий гуркіт і якийсь хрепіт з середини, наче щось поламалось, дзенькнуло і посипалось дрібними уламками..

     --Тікайте, хто може, -- закричав спеціаліст по порталам, Івасик. – Зараз буде атомний вибух.

Ніхто не хотів перевіряти на собі буде той вибух чи ні. Всі з переляку кинулись світ за очі.

Прошла година, але на диво хлопчаків, будинок сусідів Івасика чомусь не рознесло на атоми – будинок лишався цілим. Зібравшись у Івасика друзі обмірковували чому. Івасик клявся, що бачив на власні очі, як в кіно портал вибухнув в такий самій ситуації. І всім там було погано, а  ці сусіди просто мабуть дуже везучі люди. На тому і зійшлись.

Наступного дня у сусідньому будинку вже вставили скляні вікна і двері, будинок став схожим на інші - вже нецікавий. Згодом друзі забули і про портал. Лише сусід, дядько Панас, інколи шкутильгаючи повз Івасика, чомусь ще довго недобре зиркав на нього, тримаючись за перебинтовану руку.