Розділ 5

- Звичайно, Романе, я буду рада зустрітися, - відповіла Катерина, її голос сповнений тепла. - Коли і де ви хотіли б зустрітися?

- Як щодо вечері сьогодні ввечері? - запитав Роман. - Є одна затишна кав'ярня, яку я хотів би вам показати.

- Чудово, я з радістю приєднаюся до вас, - сказала Катерина. - Що ж, я чекаю на нашу зустріч.

Коли вони попрощалися, Роман відчув, як всередині нього народжується хвилювання. Він знав, що повинен бути відвертим з Катериною, але водночас боявся, що його справжня сутність відштовхне її.

Того вечора, сидячи навпроти Катерини в затишному закладі, Роман зібрався з думками і почав розмову.

- Катерино, я... Я хотів би поговорити з вами про наші стосунки, - почав він, намагаючись приховати тремтіння в голосі. - Я відчуваю, що між нами виникає щось особливе, але водночас я боюся, що не зможу бути тим, ким ви хочете мене бачити.

Катерина уважно слухала, її очі сповнені співчуття.

- Романе, я розумію ваші побоювання. Але я хочу, щоб ви знали - я приймаю вас таким, який ви є, - сказала вона, обережно торкнувшись його руки. - Ваша справжня сутність не лякає мене, навпаки, вона мене захоплює.

Роман відчув, як його напруга потроху спадає. Він не очікував такої відкритості від Катерини.

- Але ж ви бачите, який я насправді, - тихо промовив він, опустивши погляд. - Я... Я не вмію будувати справжні стосунки. Моя емоційна відчуженість може завдати вам болю.

Катерина обережно взяла його за руку.

- Романе, я знаю, що вам нелегко відкриватися. Але я готова пройти цей шлях разом з вами, крок за кроком. Я бачу, який ви є, і я хочу допомогти вам знайти себе.

Роман відчув, як його серце стрибнуло. Він не очікував такої підтримки від Катерини.

- Я... Я не знаю, що й сказати, - промовив він, дивлячись їй в очі. - Ви справді розумієте мене краще, ніж будь-хто інший.

Катерина посміхнулася.

- Романе, я хочу, щоб ви знали - я готова чекати і підтримувати вас, скільки потрібно. Ваше щастя важливе для мене.

Роман відчув, як всередині нього народжується надія. Можливо, з Катериною на його боці, він зможе подолати свої страхи та знайти те, чого йому так бракувало.

Вони продовжили розмову, обговорюючи свої почуття та сподівання. Роман відчував, як його довіра до Катерини зростає. Він розумів, що вона бачить в ньому те, чого він сам не помічав.

Коли вони попрощалися, Роман повернувся додому, все ще відчуваючи тепло її слів. Він знав, що його почуття до Катерини стають все сильнішими, і це лякало його. Але водночас він відчував, що вона може стати тією, хто допоможе йому зрозуміти себе.

Наступного дня, сидячи в офісі, Роман знову згадував їхню розмову. Він розумів, що не може більше ховатися за своєю емоційною холодністю. Катерина бачила в ньому щось справжнє, і він хотів дати їй шанс.

Роман вирішив, що повинен бути більш відвертим з Катериною. Він набрав її номер і запросив на зустріч у кафе. Коли вона погодилася, Роман відчув, як всередині нього народжується хвилювання.

Того вечора, сидячи навпроти Катерини, Роман зібрався з думками і почав розповідати їй про свої переживання. Він розповів їй про свою боротьбу з емоційною відчуженістю, про страхи, які не дозволяли йому відкритися.

Катерина уважно слухала, її очі сповнені розуміння та співчуття. Коли Роман замовк, вона взяла його за руку.

- Романе, я вдячна, що ви довірилися мені. Я знаю, що це нелегко для вас, але я хочу, щоб ви знали - я поруч і готова підтримати вас.

Роман відчув, як його напруга потроху спадає. Він ніколи раніше не відчував такої підтримки від іншої людини.

- Катерино, я... Я справді не знаю, чого очікувати від наших стосунків, - зізнався він. - Але я хочу спробувати. Ви стали для мене дуже важливою.

Катерина посміхнулася і стиснула його руку.

- Тоді давайте пройдемо цей шлях разом, Романе. Я готова чекати і підтримувати вас, скільки потрібно.

Роман відчув, як всередині нього народжується надія. Можливо, з Катериною на його боці, він зможе подолати свої страхи та знайти те, чого йому так бракувало.

Повертаючись додому, Роман думав про те, що відбулося. Він знав, що попереду ще багато роботи над собою, але тепер відчував, що не самотній у цьому. Катерина стала для нього опорою, і Роман був готовий відкритися новим можливостям.

Наступного дня, сидячи в офісі, Роман вирішив, що повинен більше часу проводити з Катериною. Він набрав її номер і запросив на вечерю. Коли вона погодилася, Роман відчув, як всередині нього народжується ентузіазм.

Того вечора, сидячи навпроти Катерини в затишному ресторані, Роман відчував себе більш розслабленим, ніж зазвичай. Він розповідав їй про свою роботу, про свої захоплення, і Катерина уважно слухала, ставлячи зацікавлені запитання.

Роман був вражений, наскільки легко йому вдається спілкуватися з нею. Зазвичай він почувався ніяково в таких ситуаціях, але з Катериною все було інакше. Він відчував, що може бути собою, не приховуючи своєї справжньої сутності.

Коли вони попрощалися після вечері, Роман відчув, що не хоче, щоб ця зустріч закінчувалася. Він хотів ще більше дізнатися про Катерину, про її життя та погляди. Вперше за довгий час він відчував справжній інтерес до іншої людини.

Повертаючись додому, Роман не міг перестати думати про Катерину. Він розумів, що його почуття до неї стають все сильнішими, і це лякало його. Але водночас він відчував, що вона може стати тією, хто допоможе йому зрозуміти себе.

Наступного дня Роман вирішив, що повинен більше часу проводити з Катериною. Він запросив її на вихідні до свого заміського будинку, сподіваючись, що це допоможе їм ще краще пізнати один одного.

Коли Катерина приїхала, Роман відчував, як всередині нього народжується хвилювання. Він показав їй свій будинок та сад, і вони разом прогулялися доріжками, насолоджуючись тишею та спокоєм.

Роман був вражений, наскільки природно йому вдається спілкуватися з Катериною. Зазвичай він почувався ніяково в таких ситуаціях, але зараз відчував себе розслабленим та відкритим.