Поросятко, що все забувало

       У самому серці чарівного лісу, де дерева шепочуть колискові, а квіти вміють сміятися, жив собі поросятко на ім’я Жозе. Він був рожевенький, м’якенький, дуже добрий, але... завжди все забував. Інколи він чистив зуби без зубної пасти, бо забув нанести її на зубну щітку, інколи забував додати цукор до чаю, а інколи забував про дуже важливе: про день матері, про день народження друга, про день тата, але він ніколи не забував вітатися з іншими і говорити слово «Дякую».

Одного ранку Жозе прокинувся, потягнувся і сказав сам собі:

— Сьогодні я точно щось мав зробити… Але що?

       Він ніяк не міг згадати й тому побіг до своєї найкращої подруги — лисички Кусі. Вона завжди про все пам’ятала, все про всіх знала, вміла готувати суп і з грибів, і із веселощів.

— Куся, доброго ранку! — Жозе забіг до хатинки подруги. Вона була на кухні й готувала суп із капусти і моркви. — Я щось забув! Але що саме — не пам’ятаю!

— Доброго ранку, друже! — привіталась лисичка у відповідь, засміявшись. — А ти подивись що я готую, може згадаєш.

Жозе нахмурив п’ятачка:

— Суп із овочів... Ти часто його готуєш...

— Добре, — відповіла Куся, — тоді згадай, що бачив уві сні. Може, це підкаже!

— Я бачив тортик і кульки! І... не пам’ятаю!

— А Маккі ти не бачив?

— Ой, Куся, сьогодні ж день народження зайчика Маккі! Ми ж учора домовилися влаштувати йому сюрприз! Ось чому ти готуєш суп! А про тортик ти не забула?

— Ні не забула, — усміхнулася лисичка, виключивши суп. — Але ти забув про кульки.

— Ой-ой-ой! — захрюкав Жозе. — Я зовсім забув про кульки!

— Не біда, — сказала лисичка лагідно. — Я купила і кульки теж.

Жозе опустив вушка і тихо мовив:

— Вибач, Куся, я... такий розгублений поросятко…

Але лисичка ніжно обійняла друга, заспокоївши його:

— Жозе, ти добрий друг. Не біда, якщо ти щось забуваєш — якщо хочеш, я завжди можу тобі нагадати... Але хочеш пораду?

— Хочу! — захрюкав поросятко Жозе.

— Носи з собою маленький записничок і записуй важливі речі. Це допоможе! Будеш носити з собою записничок?

— Так, буду! Ще куплю кольорову ручку!

— У цьому немає необхідності, — сказала Куся, діставши з шухляди жовтий записничок з ручкою-метелик. — З прийдешнім днем народження, Жозе!

— Але моє день народження через місяць!

— О-о-о! Записничок вже працює! — відповіла лисичка і вони засміялися від душі.

       А потім друзі пішли до грайливого зайчика Маккі, що саме стрибав між польовими квітами й наспівував щось про моркву. Коли він побачив друзів, його вушка затремтіли від радості.

— Сюрприииз! — вигукнули Куся й Жозе, тримаючи тортик, повітряні кульки і каструлю з супом.

Маккі щиро усміхнувся:

— Дякую друзі, що не забули ! Куся, ти напевно знову нагадала Жозе про день народження?

— Ні, що ти! У Жозе є записничок і тепер він все пам’ятає! — відповіла лисичка, підморгнувши Жозе.

       Відтоді поросятко став трішечки менш забудькуватим. А якщо щось і губив у пам’яті — завжди міг знайти в записничку. Але найголовніше — він ніколи не забував, як сильно любить своїх друзів.

Мораль казки:

Навіть якщо ти щось забуваєш, це не страшно. Головне — мати добре серце, вірних друзів, трохи вправності й, звісно, записничок!