Пори року. Зникнення Зими

Епілог

У визначений час Денис був на місці. Щоправда, коли він пробирався крізь густі зарості Проклятого лісу, усе ловив себе на думці: а може, ну його! Стати жертвою чийогось злого задуму аж ніяк не хотілося…

Але він прийняв рішення ― і нізащо не відступиться.

На самому вершечку Самотньої вежі палахкотіло одне-єдине вікно. Схоже, туди Денисові й потрібно було піднятися.

«Скоро, татусю, зовсім скоро…» ― промайнуло йому зловісне в думці.

Набравши поважний вигляд, Денис ступив досередини: протяжно скрипнули старі завіси, дерев’яна підлога де-не-де прогиналася під ногами, вузькі гвинтові сходи з іржавими східцями жалібно рипіли, в повітрі витав неприємний запах сирості… Найімовірніше, гості в цьому замку ― велика рідкість. І то не дивно…

Зупинившись біля дубових дверей, замкова шпарина яких, на відміну від всієї обстави, не була покрита товстим шаром пилу та павутинням, Денис, переступаючи з ноги на ногу, зробив останній поривчастий ковток повітря та, врешті-решт, з вогнем потягнув за ковану ручку, а там будь що буде! Одначе, як виявилося, він не був готовим до зустрічі саме з цим чоловіком…

― Ти?!.

Ханна Трунова

Подобається

#1826 в Любовні романи
#459 в Любовне фентезі
#39 в Любовна фантастика

У тексті є: пригоди і таємниці, ненависть і кохання, сильні герої та яскраві емоції

Відредаговано: 12.09.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись