Розділ 12. Фотографія і мерзенні ґудзики

— Я не буду одягати цю сукню.

— Ні. Ти одягнеш саме цю сукню.

Уже як хвилин десять Діана з Майком, нахилившись над скринею, сперечалися про те, яке вбрання їй одягти на зустріч із Любомиром. Діана наполягала на простій темно-блакитній сукні з рукавами-воланами. Ця сукня нагадувала їй ту, зі сну. А ще вона відрізнялася від інших нарядів зі скрині тим, що була схожою на ті речі, які Діана звикла носити в повсякденному житті. Майк же тримав у руках яскраво-рожеву сукню, оздоблену червоними трояндами.

Їхній словесний бій доповнювала буря, яка миттєво зірвалася над Кригожаром і повністю перекрила собою сонце. Діана навіть не встигла й оком змигнути, як за вікном потемнішало, здійнявся шалений вітер, а дощ із силою заперіщив у шибки. Щоправда, одне вікно було навстіж відчинене, проте Майка це зовсім не спантеличувало. Його зараз понад усе турбували не мокрі від бризок підвіконня та штори, а те, яку сукню накине на себе Діана.

— І чим тобі ця сукня не подобається? — не вгавав Майк, роздратовано жмурячись. — Фасон не такий? Колір?

— Так.

— Що «так»?

— Колір. — Діана насупилася, немов кислих яблук наїлася.

— Колись ти просто-таки з розуму сходила від всього рожевого.

— Я вже давним-давно виросла з рожевих суконь, якщо ти не помітив.

Однак Діана зовсім не пам’ятала, щоб колись носила наряди Барбі, як вона вже встигла окреслити про себе рожеву сукню. У її свідомому гардеробі переважали темні тони та зручність — джинси й кофтини, і мінімум суконь. І взагалі, невже Майкові не байдуже, що вона там одягне? Чи це також належить до розряду традицій?

— Ще скажи, що ти на підборах не вмієш ходити. — Майк опустився прискіпливим поглядом на Діанине взуття, кросівки. — Щось я не помітив, щоб ти взувала підбори, навіть під ту сукню з кардиганом, — зморщив носа він.

— Я вмію ходити на підборах, — дратівливо відчеканила вона й скосила очі на туфлі з п’ятнадцятисантиметровим каблуком, які їй потрібно було взути.

Це щира правда. Підбори її не лякали. Діана згадала час, проведений в танцювальному гуртку, де їй доводилося кружляти в па ще на більших підборах. Мабуть, бабуся, на відміну від світу Пір року, у танцях не вбачала нічого поганого. Адже вона не просто не заперечувала відвідування уроків танців, а й навіть заохочувала ці заняття. А ще постійно підбадьорювала Діану не опускати руки, коли тій ніяк не вдавалося успішно виконувати танцювальні елементи.

Діана тяжко зітхнула, згадавши бабусю. Макс ніби говорив, що з Крижаного замку можна якось зв’язатися з зовнішнім світом... Ну що ж, після розмови з Любомиром вона спробує це зробити. А ще вона відчувала, що скоро матиме змогу похизуватися своїми танцювальними вміннями.

Діана пройшлася очима по Майкові:

— А сам чого так скромно вбрався?

Насправді вона лукавила. Майк виглядав, м’яко кажучи, розкішно в строгому темно-синьому костюмі, облямованому по краях коміра, із-під якого виглядали рюші білої сорочки, та обшлага блакитною тасьмою зі сніжинок. Навіть волосся було гладенько зачесане. Діану кинуло в жар, коли він з’явився зі скринею в такому вигляді — її й досі не попускало.

— Бо не мені знайомитися з дядьком, — в’їдливо пояснив Майк. — Ти повинна відповідати події своїм зовнішнім виглядом.

— Та що з ним зробиться, з твоїм дядьком, якщо я прийду хоч так? — Діана вказала на білу нічну сорочку, яку змусила натягнути Мей. 

— Із ним то нічого не зробиться, — в очах Майка затанцювали люті іскри, — а от тебе в підземеллі може закрити за непослух запросто. Гм, на його місці я зробив би саме так. Тобі потрібно трохи полякатися в товаристві з пацюками, а то занадто вільно себе почуваєш.

Діана вмить похолола від його слів. Майк цілком серйозно зараз чи дражниться? Його бліде обличчя, на якому виблискували язики вогню від камінного багаття, ніби скувала кам’яна маска, тому емоції було неможливо зчитати.

Ось Майк подивився на кишеньковий золотий годинник і навмисно холодно промовив:

— Мала, вибір у тебе невеликий: ти або одягаєш цю сукню, або йдеш голою. Вибирай.

Діана миттєво спалахнула:

— Та чого ти зациклився на рожевій сукні? Чому я не можу одягнути, наприклад, ось це.

Вона дістала зі скрині перше, що попалося — коротку, чорну, із блискітками, ніби для побачень, сукню — і скривилася. Ні, таку сукню вона сто відсотків не одягне.

— Або це.

У її руках опинилася пишна синя сукня з корсетом. Ось цю сукню вона цілком могла би й одягнути. Незважаючи на середньовічний стиль, їй сподобався і незвичний фасон, і благородний відтінок.

Чомусь очі Майка широко розкрилися. Він різко вихопив сукню й процідив:

— Ні, її ти точно не одягнеш.

А далі Майк швидким кроком поніс цю сукню до шафи й запхав у дальній куток. Діана тільки охнула, дивуючись його поведінці. Навіщо йому сукня у власній шафі? Буде сцени з привидами розігрувати? Чи гнівно кидатиметься ножами, уявляючи на місці сукні саму Діану?

Мимохіть Діана стенула плечима — зрештою, кожен має право на свої дивацтва — і повернулася до огляду скрині. У ній містилося ще з десяток красивих вінтажних чи сучасних суконь, які були набагато кращими за яскравий наряд Барбі, а також декілька пар джинсів і светрів.