Розділ 9. Змія

Чимраз більше нервуючись, Діана шарпала бордовий светр. Її думки збуджено блукали в сумнівах: чи правильно вона зробила, прийшовши сюди? Якщо Майк про це дізнається — а вона була впевнена в цьому на всі сто, — він їй, навіть бровою не зморгнувши, голову скрутить.

Через стрес та хвилювання Діана цілу ніч не стуляла очей: просто в стані ступору сиділа на підвіконні, поїдаючи шоколадку. Нею опанувала апатія. А навіщо про щось думати, коли за тебе вже й так все вирішено і ти ніяк не можеш вплинути на хід подій?

Саме тому несподіваний дзвінок Вікторії аніскілечки не перешкодив вдаваному відпочинку. Але в трубці замість мелодійного голосу подруги звучало лиш чиєсь важке дихання. Звісно, логічніше було б зв’язатися з Майком, прийти вдвох і розібратися, в чім тут річ. Проте той виглядав настільки втомленим, що забирати в нього зайву годину сну Діані совість не дозволяла. Він і так вічно нахмурений, а невиспаний Майк — це взагалі жах! Ні, хай ліпше поспить. З виспаним Майком легше буде потім миритися. Принаймні Діана на це дуже сильно сподівалася…

Ігноруючи шум в скронях, Діана врешті-решт натиснула на дзвінок. Двері немовби цього й чекали — відразу відчинилися.

Перед Діаниним зором представ Денис у всій своїй красі. Буквально. Адже вийшов той з оголеним торсом, чого раніше ніколи не робив. Здивування зблиснуло на її обличчі, перш ніж вона встигла це приховати.

Денис мав торс з рельєфним, як в античного божества, пресом. Тепер зрозуміло, чому дівчата навіть після розставання з ним проводжають його дикими томними поглядами й тяжко зітхають. Бідолашні, втратили таку грушу для биття.

— Важка артилерія? — не стримавшись, підштрикнула Діана.

Набравши невинного вигляду, Денис обдарував її осяйною посмішкою.

Ненароком Діана порівняла Майка з ним і дійшла до приголомшливого висновку: їй більше до вподоби шпички першого, аніж показушність другого.

— Слухай, я тут прийшла не твоїм тілом милуватися. Де Ві?

— Зараз же ж ранній ранок. Всі нормальні люди теперечки сьомий сон бачать. Це ми з тобою тут не спимо, — зухвало всміхнувся Денис.

— І все-таки я хочу її побачити, — наполягала на своєму Діана.

Вона подалася вперед, маючи твердий намір зайти до квартири, одначе Денис перегородив вхід руками.

— Це ще що за фокуси? — вразилася Діана.

— Вхід тільки за плату, крихітко. Поцілуєш — впущу.

Їй аж подих забило від такої наглої пропозиції.

— Посунься! Ми не в дитячому садочку.

— Якби ми були б у дитячому садочку, я згріб би тебе в оберемок і поцілував би без твого дозволу. А так… Все тільки за взаємною згодою, сонце.

Опанувавши себе, Діана зі скляною посмішкою підійшла до Дениса впритул, встигнувши помітити, як зіниці в того розширилися, очі напівзакрилися, а вуста — відкрилися. Вмить замакітрилося від його різких квіткових парфумів. І як вона раніше могла мріяти про поцілунок з ним? Тепер лиш одна думка про це викликала нудотні позиви.

Того, що сталося наступної миті, Денис не передбачив і явно не очікував: Діана взяла і з усього розмаху вліпила йому смачного-пресмачного ляпаса. Таким розгубленим вона його ще ніколи не бачила: обличчя перемінилося, очі вибалушилися, вилиці ходили ходором, місце удару ж злегка почервоніло. Це видовище принесло їй незрівнянне задоволення.

— За що?!

— За наглість. Невже за роки знайомства до тебе так і не дійшло, що я не належу до клубу твоїх божевільних фанаток?

Зненацька Денис вибухнув сміхом.

— А й справді.

Поки той реготав, наче в нестямі, Діана впевнено ступила до дверей Вікторії і — в очманінні застигла. Вони були відчинені. А це дивно, бо подруга завжди їх зачиняла, та ще й на замок. Діана вряди-годи над цією звичкою посміювалась: мовляв, від кого ховатися? Цей будинок оснащений силою-силенною камер та охороною. Але тепер розуміла: ворогів не треба чекати з-за двору. Часом вони знаходяться зовсім поруч.

Щось тут не так.

— Крихітко… — улесливо прошелестів Денис над самісіньким вухом, непомітно підкравшись. — Двері відчиняються ось так.

І він демонстративно їх штовхнув.

— Яка галантність, — із сарказмом буркнула Діана. — Це так на тебе не схоже.

— В мене безліч прихованих талантів. Аби ти лишень дозволила їх тобі виявити… — Від його тихого голосу з легкою хрипотою їй аж спину дрижаками обсипало.

— Якось обійдуся, — процідила вона й поспіхом влетіла досередини.

На перший погляд Вікторія просто спала, щільно закутавшись ковдрою, проте Діана нутрощами передчувала щось жахливе. От тільки що?

Випадково погляд ковзнув по приліжковому столику й затримався на підозрілій банці болотяного відтінку. Діана взяла її до рук, щоб детальніше розгледіти. На дні помітила продовгасті коричневі таблетки.

— Це звичайне снодійне, — мовив, наче відрізав, Денис, запалисто вихоплюючи банку.

— Ві його не вживає.

— Звідки тобі знати?