Розділ 9. Змія

Діана нервово шарпала рукава темно-бордового светра, знаходячись біля квартири Вікторії. Її думки збуджено блукали в сумнівах: чи правильно вона вчинила, що прийшла сюди? Якщо Майк про це дізнається ― Діана була впевнена в цьому на сто відсотків ― він їй голову скрутить, і оком не моргне.

Вони домовилися, що Майк прийде о шостій ранку й відведе її до таємничого безпечного місця. Цілу ніч Діана не могла стулити очей через стрес та хвилювання. Вона сиділа на підвіконні в стані ступору, поїдаючи шоколадку й тупо дивлячись в одну точку. Нею опанувала апатія. А навіщо про щось думати, коли за тебе вже й так усе вирішено, і ти ніяк не можеш вплинути на хід подій? 

Саме тому несподіваний дзвінок Вікторії аніскілечки не перешкодив відпочинку, а лише ще більше збентежив ― у трубці замість мелодійного голосу подруги було чути тільки чиєсь важке дихання. І до гадалки не треба йти, щоб збагнути: це ще одні витівки Дениса. Йому хочеться, бачте, аби Діана з самого рання підірвалася й прибігла рятувати Вікторію! Але подруга й сама прекрасно може дати собі раду. Щось тут нечисто…

Звісно, логічніше було б зв’язатися з Майком, прийти вдвох і розібратися, у чому тут річ... Проте той виглядав таким втомленим, що забирати в нього зайву годину сну Діані совість не дозволяла. Він і так вічно похмурий ходить, а невиспаний Майк ― це взагалі жах! Ні, нехай краще поспить. З виспаним Майком легше буде потім миритися. Принаймні Діана на це дуже сильно сподівалася.

Власне, вона також надіялась і на те, що «охоронці» за звичкою її ігноруватимуть. І Денис нічого їй не зробить. Все-таки, вони знайомі все Діанине свідоме життя. Їх пов’язувала така-сяка дружба-недоненависть. Денис постійно її підколював, діставав, робив всіляку шкоду: то жуйку у волосся підкине, то обличчя розмалює перманентним маркером, то домашнє завдання зіпсує своїми каракулями… Але їх об’єднувала Вікторія. Заради подруги Діана стійко трималася й ще ні разу на Дениса не зривала свою лють.

Проте сьогодні цей день настав.

Ігноруючи шум у скронях, Діана нарешті зважилася натиснути на дзвінок. Двері немовби тільки цього й чекали ― відразу відчинилися.

Перед Діаниними очима представ Денис у всій своїй красі. Буквально. Адже вийшов той зустрічати Діану з оголеним торсом, чого раніше ніколи не робив.

Здивування зблиснуло на її обличчі, перш ніж вона встигла це приховати.

Денис мав торс з рельєфним пресом, як в античного божества. Тепер зрозуміло, чому дівчата навіть після розставання з ним проводжають його дикими томними поглядами й тяжко зітхають.

«Бідолашні, втратили таку грушу для биття».

Діана подивилася Денисові очі в очі:

― Важка артилерія?

― Ну, раз на тебе моя посмішка й оченята не справили жоднісінького враження, то, можливо… ― Денис кинув на Діану дивний погляд, від якого вся кров бурхнула в ноги.

― Не будь смішним, Дене. Зовнішність ― не найважливіша річ.

― Звісно-звісно, куди моєму пресові до Майкового...

― А він тут до чого?

І як Діані міг подобатися цей самозакоханий придурок, у якого замість мізків ― гормональні збої? Від колишньої симпатії не залишилось і сліду. Мимоволі Діана порівняла Майка з Денисом і дійшла до приголомшливого висновку: їй більше до вподоби шпички першого, аніж показушність другого. 

― Слухай, Дене, я тут прийшла не твоїм тілом милуватися. Де Вікторія?

― Мені здається, ти досить кмітлива, щоб допетрати: це я тобі телефонував, а не моя люба сестричка.

― Та це ясно як божий день! ― закотила очі Діана. ― Вікторія де, Дене?

― У ліжечку, бачить солоденькі сни, ― примружився той. ― Крихітко, зараз же ж ранній ранок. Усі нормальні люди в цей час сьомий сон бачать. Це ми з тобою тут не спимо. ― Його вуста витягнулися в хитру лінію.

― І все-таки я хочу її побачити, ― наполягала на своєму Діана.

Вона ступила крок вперед, маючи твердий намір зайти до квартири, але Денис перегородив вхід руками.

― Це ще що за фокуси? ― зіщулилась вона.

― Вхід тільки за плату, крихітко. Поцілуєш ― впущу.

Діані аж подих забило від такої наглої пропозиції.

― Дене, посунься! Ми не в дитячому садочку, чесне слово.

― Якби ми були б у дитячому садочку, я згріб би тебе в оберемок і поцілував би без твого дозволу. А так… Усе тільки за взаємною згодою, сонце.

Опанувавши себе, Діана зі скляною посмішкою на вустах підійшла впритул до Дениса. Умить запаморочилося в голові від його різких квіткових парфумів.

І як вона раніше могла мріяти про поцілунок з ним? Тепер лише одна думка про це викликала нудотні позиви.

Діана помітила, як зіниці Дениса розширилися, очі напів закрилися, а губи ― відкрилися.

«Ото вже хтива тварина!»

Того, що сталося наступної миті, Денис не передбачив і точно не очікував ― Діана взяла і з усього розмаху вліпила йому смачного-пресмачного ляпаса. Таким розгубленим вона його ще ніколи не бачила: обличчя перемінилося, очі вибалушилися, вилиці ходили ходуном, місце удару ж злегка почервоніло. Це видовище принесло Діані незрівнянне задоволення.