Літо. Спека. Сонце плавить асфальт,
Він потече, як з вулкана базальт,
Ніде сховатись, навіть у тіні,
Думки кіплять у цій жарині.
Вони проклали стежину туди,
Де річки блакить і скоро сніги,
Там, де тумани стоять щоранку,
Осінь з дощами стука до ґанку.
Де думки зі швидкістю гірської ріки
Мчать туди, де морози близьки,
Де льодом укрита поверхня води,
До Нового року — години, не дні.
Замерзлі думки неквапливо течуть,
Та скоро сніги й заметілі пройдуть,
Природа проснеться, промінням зігріта,
Чекати недовго — знов буде літо.
Відредаговано: 03.08.2026