пролог

Пролог
Я лежала в ліжку й дивилась у темряву, яка тиснула сильніше за стелю. Не хотілося нічого. Лише допалити цигарку до фільтра й провалитися в сон без снів. Але сон не приходив. Він давно мене уникав.
Той вечір я запам’ятаю надовго, — повторювала я знову й знову, ніби це було закляття. Ніби слова могли стерти те, що врізалося в мене назавжди.
Минуло пів року. Пів року — звучить, як щось суттєве. Достатній термін, щоб «відпустити». Так кажуть. Але я пам’ятала все так чітко, ніби це сталося вчора: запах, тиск у грудях, тишу, яка оглушує гірше за крик. Пам’ять не стирає — вона просто чекає. Варто заплющити очі, і вона повертається.
Зима була всередині мене. Не та, що з морозом і снігом, а інша — липка, глуха, без кінця. Свята закінчилися, люди знову навчилися усміхатися без приводу, а я навчилася лежати нерухомо. Гнити в ліжку простіше, ніж пояснювати, чому твоє тіло більше не здається твоїм.
У той вечір усе сталося швидше, ніж я встигла зрозуміти. Не було кіно, не було пафосу. Лише відчуття, що мій голос зник, що я стала предметом, річчю, яку можна взяти й залишити. Я не пам’ятаю криків — пам’ятаю тишу. І сором, який прийшов не одразу, а потім — важким каменем, ніби це я винна в тому, що не змогла зупинити.
Після — світ не зламався. Він просто продовжився. Люди ходили, сміялися, планували. А я вчилася жити в новому тілі: чужому, настороженому, з рефлексами страху. Доторки стали загрозою, погляди — пастками. Дзеркало — ворогом. Я мила руки до болю, ніби могла змити пам’ять шкірою.
Цигарка дотліла, обпекла пальці, і я не одразу відсмикнула руку. Біль був простим і зрозумілим. Його легко витримати — він чесний. Не як той інший, що сидить глибше й не має назви. Я рахувала секунди між затяжками, бо так легше не думати. Бо думки завжди повертають туди, де в мене забрали контроль.
Я вижила. Так кажуть. Але вижити — не означає жити. Поки що я просто існую між ніччю й ранком, між страхом і злістю, між бажанням забути й неможливістю. І якщо цей текст — початок, то, можливо, десь попереду є кінець, у якому я знову зможу назвати себе собою.