Поранений вовк
Від автора
Вовк лежав у своїй печері, притиснувшись грудьми до холодної землі.
Камінь ще зберігав у собі подих зими, але з-за меж печери вже доходила весна.
Він – слухав.
Ліс за входом повільно дихав. У повітрі змішувалися запахи талої води, смоли і моху. Вони заспокоювали вовче серце, що ще недавно пережило страшну бурю.
Тоді, серед пташиного клекету і гудіння комах, прорізалося щось знайоме. Вуха здригнулися і вовк відкрив очі. Вдивляючись через щілину на світло, він підвівся і ступив йому на зустріч.
Вовча, чорна постать постала під сонцем, у світлі якого проявлялася уся глибина його шерсті.
Тихе, майже не чутне виття, котилося поміж дерев, відбивалося від них, проходило повз і поверталося назад до вовчих вух. Коли воно стихло, чорний вовк підняв голову до сонця купаючись у його проміннях, і завмер.
Він почув.
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
