11. На дискотеці

В глибині душі я сподівався, що Олена, як і обіцяла, приїде до мене після обіду. І коли всі зберуться на дискотеку, тоді я вийду з нею надвір і покажу, що це за дівчинка. І всі одразу перестануть сміятися з мене і заткнуть свої роти.

Хоча звичайно сподівання було мало, на те, що вона приїде. І судячи з того, які хлопці зустрічали її на вокзалі, то нічого й було про це мріяти.

Вона ж мені обіцяла, подумав я про себе. Я сам, якщо обіцяю, завжди намагаюся робити. І мені здається, що всі люди зобов'язані чинити так само. Але, напевно, не можна рівняти всіх по собі. Хтось порядний, а хтось безсовісний. Так, що нічого даремно і думати, і ворожити. Ось вже незабаром і вісім. Час і на дискотеку збиратися.

На "клітині", як завжди в цей час купа народу. Ми скупчувалися своєю невеликою компанією, якраз навпроти сцени. Тільки нашу лавочку та сцену розділяло велике бетонне коло, де всі зазвичай і танцювали.

Весь вечір тільки й розмов було про мою подорож. Про моїх супутниць. Про те, що я не за так. Можна сказати за гарні очі. Віддав незнайомій дівчинці таку дорогу платівку.

- Ну, я б так ні в життя, ні зробив. – Все не переставав повторювати одне й теж Юрко. - Добре б у нас там із нею щось було. І те. Ти просто якийсь альтруїст.
- Так, так. – вторив йому Максим. - Може там і не було жодного дівчиська. Може, ти все це придумав.

- Може й вигадав, — реально не хотілося нічого говорити на виправдання. Що я міг сказати їм? Якби вона приїхала, тоді інша справу. А так. Слова, слова. На те, що вони мені там розповідали, я ніякої уваги вже не звертав. Поговорять та перестануть. Мені тільки було трошки прикро, що ми так з Оленою більше ніколи не побачимось.
А дискотека тим часом продовжувалась своїм ходом. Все центральне коло було заповнене танцями.

Усі співали, кричали, танцювали. Було багато гарних дівчат. Ошатно одягнених і з яскравим дуже макіяжем. Деяких із них я знав у вічі. Можна було підійти й заговорити з ними, Але знайомитись особливо ні з ким не хотілося.

І тут увімкнули Мадонну. Лунала одна з пісень, яка була на тій платівці.

Ми пішли танцювати. Стояли своїм колом і не помічали нікого поряд із собою. Пісня закінчилась. Ми повернулися на свої місця. Ще до того, коли ми танцювали я встиг побачити, що біля нас танцюють якісь дівчата. Вони сіли на сусідню лавочку і явно косилися в наш бік.

Їх було п'ятеро. Такі всі ошатні. З нафарбованими губами та очима. З начісуванням. Таких тут пів дискотеки.

- От зараз би сиділи вдома і слухали платівку, — чомусь згадав Артур про мою пригоду в поїзді.
- Що за платівку? - Запитав, наш один знайомий на прізвисько "Нога" , якій в цей самий момент підійшов до нас привітатися.

І Юра і Максим почали навперебій розповідати мою дорожню історію. Про те, як я, лопух такий, віддав не за так, якійсь дівчині таку дорогу річ. При цьому вони звичайно ж сміялися і раділи, що я так не обережно вчинив. А ось вони, вони б так ніколи не зробили. Ще б переспали з цими дівчатами. Не те що я.

- Ахахах, — сміялися вони та "Нога" разом із ними.

- Хлопці. Вогник не знайдеться? - Підійшли до нас двоє дівчат з тієї, сусідньої компанії. Одна була висока брюнетка, а друга блондинка з модною зачіскою. Блондинка трималася трохи осторонь.
Я простяг дівчині запальничку. Вона підкурила, але йти явно не поспішала.