9. Хлопці з нашого дому

Приїхавши додому, я трохи відпочив. А після обіду пішов розносити подарунки.
Усі наші вже сиділи у дворі.
- Щось привіз? - Поцікавився у мене Артур.
- Ось, — простяг я йому його сигарети.
Андрію я віддав значки. Сергію — його модні окуляри -  "лисухи".

- Пачка одна неповна тому, що вночі у поїзді я познайомився з двома дівчатами. Вони були із нашого міста. Лише з іншого району. І одна з них мені дуже сподобалася. Вона хотіла курити. А цигарок у мене не було.
- То ти казав, що береш із собою достатньо грошей? – Здивувався Максим.
– Та там вийшла одна історія. Просто перед поїздом я на всі гроші, що залишилися. За тридцять рублів купив платівку Мадонни.

- О! То це та сама про, яку ми з тобою розмовляли? Давай я її в тебе куплю. Скільки ти за неї хочеш? Я якраз стипендію за два місяці одержав. Нині я багатий, — дістав з кишені пачку хрумких новеньких купюр мій друг Андрій.
- Платівки нема. - Розвів я руками
- Вкрали? Я так і знав. - Став сміється з мене Юрко.
– Не вкрали. Я її подарував тому дівчиськові. Своїй супутниці з поїзда.

- Ну, ти й дурник. Вони напевно тебе тупо "кинули" та "розвели"? Що хоч там за дівчата такі? - Почав насміхатися Юрко. - Якби я віз таку платівку то я б у житті їм не віддав.

Я про себе подумав, що я звичайно про це не сумніваюся. Юра точно не віддав би. Але ми з ним різні.

- Ну, подарував і подарував, — почав заступатися за мене мій друг Андрій. - Може дівчисько йому дуже сподобалося.
- Вона хоч гарна? – Поцікавився у мене Артур.
- Дуже, — не замислюючись відповів, я згадуючи ніжні її риси.

- То у вас із нею щось було? – Подав свій голос Сергій.
- Так, ні. Нічого в нас не було. Я прокинувся серед ночі, дивлюся, сидять у поїзді дві дівчини. Розговорилися. Слово за слово. Такі, нормальні. По дискотеках тусується. В інституті навчаються. У гуртожитку живуть. Дорослі вже.

- Ой, ну б я таких варіантів не пропустив. – Почав хвалитися Максим. - Я обов'язково з ними там запалив. Як будеш їхати наступного разу, бери мене з собою, я тобі покажу клас.

Я дуже не люблю коли хваляться. Коли розповідають про дівчат різні історії. Було — не було, а кожен майже хоче придумати якусь легенду. Похвалитися перед усіма який він  сексуальний герой.

- Гаразд. Зрозуміло. – Сказав Сергій.  - Подарував. Так подарував. Твоя платівка. Що хочеш із нею те й робиш. Ти, як ідеш із нами ввечері на "Темп"?
- О! Звісно йду.
- Тоді на вісім на подвір'ї та одразу рушимо.