Не знаю скільки я проспав, але розбудили мене дзвінкі голоси. По-моєму дві дівчинки про щось занадто сперечалися. І при тому десь дуже близько.
Я розплющив очі та перекинувся на інший бік. Так і є. У проході стояли дві дівчини. Жаль темно в поїзді було. Особа розглянути не можна.
Коли я остаточно прийшов до тями та збирався вставити пару слів у їхню пожвавлену бесіду, вони раптом кудись зникли.
Спати вже все одно не хотілося і я зліз униз. Якщо вони залишили свої речі, то обов'язково повернутися. Варто їх зачекати. Може з цього хоч якась пригода вийде. Познайомлюсь хоч.
Дівчата повернулися несучи в руках постільну білизну. Напевно, за нею вони й ходили.
Побачивши мене, дівчата здивовано переглянулися між собою. А потім дружно сіли на бічну полицю, поклавши постіль поряд з собою. І лише після цього одна з них спитала.
- Ти чого не спиш?
- З вами заснеш, — відповів я не зовсім чемно.
- Ти вибач, що ми тебе розбудили. Напевно, дуже голосно сперечалися. Я ж казала, Наталія, що треба тихіше, — перепросила дівчинка, що сидить навпроти мене. Вона була у бандані. І з навушниками. А на поясі в неї був модний маленькій касетний плеєр.
-- А ти, як гадала. - навмисне грубувато відповів я
А сам про себе подумав, що ту, що вище звуть виявляється Наталія. А цю модну таку, цікаво, як звати?
- Ти вибач нам. Ми не хотіли, - звернулася до мене Наталка.
- Нічого страшного, — змінив я гнів на милість.
- За те з симпатичними дівчатами познайомився.
Це і стало початком спільної розмови. Поки ми знайомилися і розмовляли про різні речі, я уважно обох супутниць розглядав. Наскільки дозволяла тьмяне нічне висвітлення.
Через десять хвилин я вже знав, що симпатичну дівчину, яка сидить навпроти мене, звуть Олена. Що їй двадцять років. Що вони їдуть обидві, як і я додому. Що ми з ними з одного міста. Виявилося навіть, що у нас із Наталкою є спільні знайомі. І вона своїми розпитуваннями про них не давала мені нормально поговорити з Оленою. Раз у раз втикалася.
- "А той, як поживає? А як там ті й ті?"
Ну і все інше в такому ж дусі.
Нарешті вона розстелила постіль і лягла спати, залишить нас удвох.
#410 в Сучасна проза
#3042 в Любовні романи
#645 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 22.07.2026