1. Мадонна

Вітрини магазинів приваблювали перехожих хитромудрими візерунками, відомими назвами та фарбами всіх кольорів веселки. Куди не поверни голову скрізь щось цікаве. Очі так і розбігаються. Часу не вистачить за день. Та за який там день! Місяця мало буде, щоби все оглянути.
Ні, якщо тут жити, то можна обійти все. А як бути приїжджому?
Це я маю себе на увазі.
На одній лише головній вулиці стільки магазинів. І чого там тільки немає. Саме те, що мені треба. Там є все, що мені замовляли мої друзі: плакати, касети, значки. Вибір тут є. А це що?
Платівки.
Подивимося, подивимось.
Не може бути!
Прямо переді мною стояв хлопець тримаючи, недбало помахуючи, вініловою платівкою. Точніше конвертом від неї. А зверху обкладинки великими літерами було написано ім'я співачки та намальовано її портрет. 
– Де взяв? - Я смикнув хлопця за руку, а той від несподіванки мало не випустив дорогоцінну річ.
– Де, де. Там за магазином моряк якийсь продає.

Щойно почувши його відповідь я кулею вилетів з універмагу і через хвилину я вже вибирався з натовпу щасливим володарем рідкісної речі. Це був успіх. Я навіть не сподівався, що мені випадково може так пощастити!
Хоча я заплатив за неї останні тридцять карбованців, але мені було не шкода заплатити їх за таку річ.
Я вже давно хотів. Я просто мріяв купити цей диск. Щоправда, за нього просили всі мої гроші. Але воно того варте. Тим більше саме таку платівку замовляв мені мій друг Андрій. Я знав, що там у моєму місті він обов'язково віддасть мені всі гроші. Але зараз я навіть не думав про те що, заплативши за цю рідкісну платівку я залишуся практично без копійки грошей. У мене не буде навіть за що під'їхати до вокзалу. Залишився один єдиний карбованець і той я збирався витратити на цигарки. І ще на постіль. І все. Але на постіль і цигарку то вже святе.

Вибравшись із натовпу я насамперед почав розглядати свою покупку.

З паперового конверта на мене дивилася Мадонна. Сам собою портрет був дуже добре зроблений. Точно такий я вже нещодавно бачив на якомусь плакаті. Судячи з назви, це був той самий альбом, за яким у нас так всі ганялися.
Та й навряд чи в когось із моїх однокласників ще є така платівка. Ну, може, місяця через три з'явиться. А поки що я буду єдиним щасливим володарем цього раритету в нашому районі, а може й у всьому моєму місті.
Я гордо ніс платівку обличчям до перехожих, щоб усі бачили й заздрили мені.
Проте платівка, платівкою, а до відходу поїзда залишилося небагато. Добре, що хоч тролейбуса не довелося чекати. Не встиг підійти на зупинку, як на тобі – сімнадцятий номер до вокзалу.
Можна зараз розслабитися, встигну тепер.
Начебто всі замовлення виконав, нікого не забув. Артуру імпортних сигарет купив. Сергію — окуляри модні "лисухи" дзеркальні дістав. Андрію значків цілий десяток набрав. Не говорячи вже про те, який я собі розкішний подарунок зробив. Квиток на поїзд у кишені. Речі все при собі. Та і які там речі. Сумка спортивна на плечі та платівка. Ніч переспав, а там уже й удома.