Розділ 51

     Я кинула у Кейт ключами й вибігла з кімнати. Злість була настільки сильною, що не стрималася й запустила сумкою об стіну. Мене дивувало її ставлення. Стільки років були найкращими подругами й спустити все це лише через жалюгідну статтю якогось там спостерігача? Та хто він взагалі такий? Я мушу це з’ясувати.

     На щастя, відносини з Роні у мене й досі були такими, як раніше. Вона, мабуть, підсвідомо розуміла, що я на таке не здатна.

-    Ми знайомі менше ніж місяць, а вона мені довіряє більше, ніж Кейт?,- здивовано пробурмотіла я.- Оце так дружба в мене була…

-    Куди підеш?- раптом почувся голос Роні.- До нього?

     Я лише кивнула. Мене мимоволі зворушило ставлення Роні, якої я майже не знаю. Вона єдина, хто хвилювався за мене в цей момент. Кейт навіть не подумала про те, як це - жити поруч з тим, хто мало тебе не вбив.

-    А як же Звір?

-    Він хоча б не знав мене, на відміну від…. Та й зараз я його починаю більше розуміти. Така увага з боку суспільства часом буває настільки нестерпною.

-    Можна буде до тебе приходити?- раптом здивувала мене Роні своїм запитанням.

-    Звісно. Коли завгодно. Зараз мені здається, що ти єдина, хто залишився зі мною.

-    Повір, це не так. Кейт обов’язково рано чи пізно зрозуміє, що була неправа. Та й Брі ще досі на твоєму боці.

-    Як ти можеш це знати?

-    Я поговорила з нею на перерві. Вона вірить у те, що це зробила не ти, але розуміє, що зараз Кейт дуже потрібна твоя підтримка. Та й стаття була на твоєму телефоні, тож Брі трішки посердиться і забуде,- підбадьорливо посміхнулася Роні.

-    Сподіваюся,- промовила я і зловила себе на думці, що після слів Роні мені значно полегшало.

     Здавалося, що скоро у моєму житті все налагодиться, але мене чекало повернення до Штільмцблаунів або Домініка Ріда й Фрідріха Гольца, а це означало, що ще багато пригод чекають на мою голову й не всі вони будуть з приємних.