Розділ 48

     Поки ми добиралися до університету, я повсякчас озиралася по сторонах, у пошуках якихось плакатів чи журналів з голосною назвою «Жорстока правда». Але, як тато і сказав, їх всіх забрали з вулиць, тож навряд чи ще десь можна було побачити ту статтю.

     В коридорах самого університету на нас, як і завжди, не зважали, тож можна було видихнути з полегшенням. Залишалася хіба лише одна малесенька дрібничка: на моєму телефоні досі була ця стаття і знаючи мою удачу, її рано чи пізно може побачити Кейт.

     Я різким рухом вихопила телефон з сумочки та швидко знайшла статтю. Але руки дуже сильно тремтіли і я не втримала мобільного. Він покотився прямо до дівчини на височезних каблуках. Не складно було здогадатися, що то Белла.

     Вона миттю підхопила телефон та хотіла віддати, як раптом поглянула, що ж там відкрито. Хитра посмішка миттю з’явилася на її обличчі.

-    Хто тут у нас?- підійшла ще ближче Белла й зосередила свою увагу на Кейт.- Ти часом не та сама подруга Софії?

-    Про що це ти?- здивувалася Кейт, а я ще раз марно спробувала вихопити телефон з рук Белли.

-    Та ось про це,- одногрупниця миттю дала мобільний моїй подрузі. Хоча навряд чи я зможу її так називати й надалі.

     Вона аж побіліла, коли почала читати, потім побагровіла. Злість малесенькими невидимими блискавочками витала довкола неї та болюче вражала мене в саме серце. Я не хотіла, щоб так сталося, а сама ж стала причиною цієї ситуації та й самої статті.

-    Кейт я… Мені так шкода. Я не хотіла, щоб….- спробувала я загладити ситуацію, але

-    Не хотіла чого? Щоб я дізналася правду, перестала бути твоєю подругою вперше за дванадцять років нашої дружби? Так от, знай, своїми діями ти до цього все й привела,- сунула вона мій телефон до рук Брі, розвернулася й пішла геть.

-    Що ти накоїла? Як ти могла?- вигукнула Брі й віддавши телефон, побігла навздогін за Кейт.

     Я стояла й ледве стримувалася, щоб не заридати. Дванадцять років, що б не ставалося, ми дружили. Навіть кілька місяців тому, коли посварилися, все одно то було не зовсім насправжки, а тепер, через цю жалюгідну статтю, це сталося.

-    Я тобі ще це пригадаю,- вигукнула я до Белли, яка стояла поруч і посміхалася.

-    Ну-ну й що ми зробимо, Ваша Величносте?- награно вклонилася одногрупниця.

-    Побачиш,- немов виплюнула я й миттю розвернулася та пішла до потрібної аудиторії.