За хвилин десять він уже під’їхав до гуртожитку і я вибігла до нього та обійняла. Ми так довго не бачилися, хоча й минуло лише кілька днів. Я нещодавно дізналася, хто він мені насправді й не хотілося розлучатися надовго.
- Я все знаю. Мій агент уже зв’язався з журналом та домовився про те, щоб його не опублікували,- випередив він мене, коли я вже збиралася починати розповідати, що сталося.- І з онлайн-виданням уже все залагодили. Ще дуже рано, тому, здається, ніхто не встиг побачити цієї статті.
- Але як тобі вдалося все зробити так швидко?
- Це ж Лос Анджелес. Тут хоча й багато людей, але всі все знають і вчасно про події повідомляють. Оу, знову сказав у риму,- посміхнувся тато, ще раз демонструючи, чому в нього стільки фанатів. Він завжди був у чудовому гуморі, жартує й не забуває допомагати іншим.
- Пробач, якщо збудила,- раптом я згадала про те, що прокинулася о шостій.
- Не хвилюйся. В мене завжди ранні зйомки і зараз, до речі, мені також потрібно на них поспішати,- поглянув тато на годинник.- А ти не хочеш поїхати зі мною?
- Я…- мені вже хотілося погодитися, але пригадала, що навчальний рік лише розпочався, а мою скромну персону вже всі викладачі хочуть зарахувати до списку тих, хто навмисне прогулює заняття. Не хотілося мати таку репутацію.- Та ні. Мені потрібно до університету. А я зможу навідати на зйомки у суботу?
- Без проблем,- посміхнувся тато й обійнявши мене, вирушив до машини.
Я ще помахала йому на прощання і з полегшенням на душі, піднялася до кімнати. Всі дівчата вже були на ногах і бігла по кімнаті, збираючись до ще одного навчального дня.
Роні сьогодні чомусь захотілося зробити собі якусь нечувану зачіску в старому стилі й вона знову повернулася до чорно-білого одягу.
- Агов. Щось сталося?- прошепотіла тихенько я, підійшовши до неї.
- Кріс...- так само тихо відповіла вона мені.
- Що Кріс? Ти знаєш, де він? З ним все в порядку?- занепокоїлася я. В кімнаті одразу ж немов стало прохолодніше. Нога знову почала відбивати якийсь чудернацький ритм.
- Поняття не маю. Але… його переслідує мій давній знайомий,- говорила вона, а я бачила, яка ж величезна різниця між тим, як вона спокійно говорить і тим, що у неї всередині палає ціла буря емоцій.
- Х-тто в-він?- ледве вимовила запитання. Я відчувала, що з давнім знайомим не все так просто.
- Це Олівер Крейн. Він підлаштував ту аварію, коли…… Дрейк….- схлипнула вона й подивилася на мене таким поглядом, що не здогадатися про те, що хоче Роні, було неможливо.
- Помстимося разом і водночас захистимо Кріса?- прошепотіла я, у відповідь отримавши лише маленький ствердний кивок.
#9635 в Любовні романи
#2331 в Короткий любовний роман
випадкове знайомство, університет, популярна дівчина і звичайний хлопець
Відредаговано: 03.10.2021