Розділ 35

     Цього разу він не біг на повній швидкості, збиваючи всіх на своєму шляху та й погляд у нього не був, як у скаженого. Але мене миттю охопив страх. Руки та ноги почали шалено тремтіти. Я не знала, що робити – тікати звідси так швидко, як дозволять милиці, чи залишитися на місці й що? Який божевільний вчинок маю зробити, щоб помститися?

     Я ж ніколи нічого поганого не робила. Навіть Брі, ще під час навчання в школі, відімстила тим, що просто стала популярнішою за неї. Ще й тоді, коли вона на випускному, висіла, підвішена за ногу на мотузці, через свою ж помилку, я допомогла їй спуститися.

     Мені стало недобре. Ні, страх уже пройшов, залишилося лише відчуття огиди до такої підлої людини. Я хотіла розвернутися та піти, але зробила це лише тоді, коли попросила Мелі спитати про те, що мені потрібно. Все-таки, прийшла сюди заради Кріса й не можу повернутися до гуртожитку ні з чим.

     Я багатозначно поглянула на Брі й вона все зробила. Ми гордо покинули цю жорстоку людину та його доньку й пішли до виходу, сподіваючись, що більше вже ніколи не повернемося сюди.

-    Стривай,- пролунав голос, якого я вже десь чула.- Мені потрібно тобі сказати дещо важливе.

-    Пробачте, але не хочу залишатися тут ані на секунду,- гордовито пішла я далі, не зважаючи на дядечка Амелії.

-    Але ти маєш це знати!

-    Тоді скажіть це тут,- промовила, збираючись відкрити ворота, біля яких скупчилися десятки журналістів. Я знала, що їхня сімейка ненавидить папараці, але за те, що вони мені зробили, могли хоча б раз потрапити в ситуацію, де вони нічого не здатні контролювати.

-    Я твій тато,- раптово пролунало зізнання.

     Всі миттю затихли. Навіть журналісти були шоковані. Але вже за хвилину вони прийшли до тями й зробили безліч фото. Я ж нічого не могла зробити, розуміючи, що зовсім скоро прославлюся на весь світ, у статті, під заголовком: «Я твій тато».