Посеред білого полотна на мене дивилася щаслива усміхнена пара, яка стояла біля вівтаря. Наречений був копією Кріса, а в образі нареченої я зобразила не кого іншого, як себе. Він стояв у весільному костюмі й посміхався, тримаючи дівчину за руку. А вона – у незрівнянній весільній сукні, фасон якої також, здається, вигадала сама, закохано дивилася на нареченого.
- Як взагалі таке можна було намалювати з заплющеними очима?- все ніяк не могла зрозуміти того, що відбулося.
- Кохання творить дива,- посміхнулася Брі, яка зараз, коли всі нарешті вже повиходили, також вставала зі свого місця, щоб піти до їдальні.
- Можливо, мені варто перемалювати картину? Вибрати щось інше?
- Ні, ти що? Картина вийде справжнім шедевром. Такі щирі почуття не вдавалося ще зобразити нікому. Та й міс Кінслі, якщо дізнається про те, що ти працюєш над чимось іншим, оскаженіє.
- Над чим задумались?- підійшла до нас Амелія та присіла поруч.- Можна ж тут сісти?
- Так. Звісно,- нарешті я відволіклася від своїх думок та помітила, що ми вже знаходимося в їдальні й у моїх руках лежить улюблена булочка. Це було доволі дивно. Адже я нічого не пам’ятала.
- Ого. Оце у вас здивований вигляд,- розсміялася Кейт, що сиділа поруч.- Це я замовила вашу улюблену їжу й завела сюди також. Чому ви літаєте немов у хмарах?
- Це дуже довга історія,- лише відмахнулася від подруги. Мені зараз набагато важливіше було поговорити з Амелією.- Ввечері покажу.
- А ви знайомі з Крісом?- запитала Брі, коли я штурхнула її й кивнула на нову знайому, яка спокійно жувала свій круасан й оглядала їдальню. Вона одразу все зрозуміла.
- Так. Не зовсім добре, але знайомі, якщо це звісно можна так назвати. Він працює на мого тата,- відповіла, нічого не підозрюючи Амелія.
- Працює? А ким?- перезирнулися ми з Брі та запитали мало не в один голос.
- Деколи водієм, деколи охоронцем. Коли як. А чому ви взагалі питаєте?
- Та стало просто цікаво. Ми мали зустрітися, але він не з’явився на зустріч. Думала, що щось сталося. Хотіла знайти та можливо, допомогти,- почала вигадувати на ходу.
- Я його останнім часом також не бачила. На його місце прийшов Фін. Він працює на тата ось уже кілька днів. Але, якщо хочете, можете прийти до нас, запитати про нього. Правда, в тата настрій останнім часом не дуже. Давайте я вам краще повідомлю, коли це найвигідніше буде зробити.
- Дякуємо тобі,- посміхнулася я.
Продовження уже тут))) А як ви думаєте, вдасться Софії відшукати Кріса?
#9598 в Любовні романи
#2323 в Короткий любовний роман
випадкове знайомство, університет, популярна дівчина і звичайний хлопець
Відредаговано: 03.10.2021