Розділ 14

     Ніч на новому місці минула просто казково. Ми до третьої ночі розмовляли про все на світі, сміялися з безглуздих ситуацій, у які потрапляли та обговорювали свою сусідку. Серед її речей навіть натяку не було на те, хто вона.

     Але, коли ми прокинулися, то побачили, що на четвертому ліжку, поверх всього накиданого на нього одягу, простяглася незнайомка. Від неї йшов сморід, через надмір випитого алкоголю та викурені сигарети. Вона була одягнена у чорну шкіряну куртку, такого ж кольору джинси й топ. Її коротке волосся було, мабуть, не під одним шаром лаку, бо воно й досі було у первісному вигляді, лише трішки розтріпалося. Зачіска у стилі «панк», цілком відповідала її вигляду.

     Ми з дівчатами перезирнулися між собою. Точно не чекали на таку сусідку. Але наші животи нещадно почали бурчати. Вчора ми настільки захопилися зміною інтер’єрів, що забули закупити продуктів і тепер доведеться це зробити зараз.

     Дівчата залишили мене приглядати за сусідкою, а самі пообіцяли швиденько збігати у найближчий супермаркет.

     Минав час, я все частіше стурбовано позирала на годинник. Дівчат все ще не було. Коли пройшло три години, хотіла було вже йти на їхні пошуки. На душі були якісь тривожні відчуття. Аж раптом зі сторони незнайомки почулися схлипи, дівчина почала махати руками та ногами, відбиваючись від когось чи чогось уві сні.

     Я зустрічалася з таким не раз, бо у Віоли постійно були з цим проблеми. Як же я багато разів просиналася посеред ночі від тихеньких криків та йшла до сестрички, щоб заспокоїти її та пояснити, що це був лише сон.

     Зачекала ще трішки, здавалося б, сусідка заспокоїлася, але потім це почалося знову.

-    Дереку!!! Нііі!!!- кричала вона, заливаючись сльозами.- Не роби цього!!!

     Я миттю підскочила до дівчини. Весь негатив, що відчувала до неї через те, що вона робить з собою, як рукою зняло.  Дівчина точно пережила якийсь кошмар у минулому та їй обов’язково потрібна підтримка.

-    Прокидайся,- м’яко сказала я та погладила по плечу незнайомку.- Вже все добре. Я поруч. Все минулося.

     Але реакція на мою доброту була геть несподіваною. Хоча, врахувавши всі обставини, можна було б це передбачити.

     Дівчина з розмаху зацідила ногою по моєму плечу та підскочила у бойову стійку, готуючись захищатися від усіх та всього.

     Я аж завмерла від здивування. Але плече одразу відгукнулося пронизливим болем. Милиця, яку тримала, полетіла на підлогу та впала на здорову ногу. Я впала назад. Добре, що хоч кімната вузенька та перини м’які, адже примоститися вдалося прямо на моє ліжко.

-    Пробач,- миттю підскочила дівчина.- Я випадково. Невже не розумієш, що не можна ось так підходити до незнайомих людей?

     Її красиве обличчя, яке містило мінімум макіяжу, було неначе в ангела. Але от поведінка та вигляд, явно показували, що в неї демонічний характер.

-    Що тут відбувається? Негайно відійди від неї. Ми зараз же викличемо поліцію, якщо не відступиш. Хто ти взагалі така, щоб бити дівчину на милицях? Ти, що, взагалі безсердечна?- ввірвалися дівчата до кімнати, миттю ставши на мій захист, а незнайомка, лише зараз побачила мої милиці біля ліжка та зрозуміла, що накоїла.