Розділ 11

     Я пройшла повз здивованих охоронців та проскакала по кількох сходинках нагору. А потім, бережно переклавши другу милицю до правої руки, обійняла Кейт. Як же я сумувала за найкращою подругою дитинства.

     Ми не бачилися з шести років, потім провчилися разом в одинадцятому класі, а тепер вона поїхала на навчання на два тижні раніше. Здавалося б, цього разу минуло трішки менше часу, але я скажено за нею сумувала.

     Саме Кейт допомогла мені втілити давній задум в життя, змінила абсолютно все. Завдяки їй, навчання в одинадцятому класі перетворилося з постійного страху на радісне передчуття чогось нового, у надзвичайно заплутаному квесті, де далеко не кожен міг стати переможцем.

     Та не тільки це. Якби не вона, то ми з Брі ніколи б не почали товаришувати, а вона не перестала вдавати з себе ту, ким вона не являлася.

     Одним словом, сталося чимало всього та Кейт показала, що вона справжній друг та обов’язково підтримає у біді.

-    Агов,- промелькнула перед моїми очима рука та нарешті відірвала від спогадів.- Переставай мріяти. Тобі ще потрібно розібратися з кімнатою. Навіть я…. Та, власне, сама побачиш. До речі, як там минула операція? Все добре?

-    Так. Декілька днів ще буду ходити на милицях, а потім вже все буде добре. Ну, в принципі, зараз з ногою все в порядку, але походжу так, щоб не було рецидивів. А ти як? Навчання ж уже почалося. Сподобалися перші дні на літературному факультеті? Знаю, ти розповідала, але краще розкажи про все наживо,- нарешті повернулася я до реальності, а це означає, що і моя допитливість також.

     Ми йшли коридором першого поверху, в дальню кімнату. Перед очима мигали все нові коридори. Я б точно заплуталася, якби Кейт не була зі мною. А вона орієнтувалася тут чудово, ще й на ходу розповідала про те, що тут сталося.

     На її обличчі читався захват. Видно було, що вона обожнює тут навчатися. А я гордилася, що змогла допомогти подрузі та подала її документи для вступу саме до цього університету.

-    А ще я тобі не встигла розповісти,- захоплено розказувала подруга.- Учора до нас на лекцію покликали відому письменницю Саманту Браун. А я ж її фанатка. Це було неймовірно. Вона розповідала, як пише свої книги, чому обирає насамперед різні жанри та не бажає зупинитися на досягнутому. Саманта говорила так, наче читала мої думки, адже все те, що вона говорила, я вважаю немов девізом по життю. А ще вона подарувала нам свої книги з автографами. Я, мабуть, саме заради цього і приїхала до міста. Якби вона не прийшла, то точно почала б блукати містом у її пошуках.

-    До речі,- раптом заусміхалася Кейт.- В мене також є просто бомбезна новина. Мою книгу «У пошуках правди», той самий детектив, який ти подала на конкурс, уже видали. Протягом тижня книгу розвозитимуть по всіх книгарнях країни й у наступну неділю планується презентація. Буду безмежно рада, якщо ти прийдеш.

-    Ну звісно, що так. Як же я тебе залишу в такий важливий момент,- посміхнулася я.