Розділ 2

На секунду заплющила очі. Перед очима промайнули всі скажені події, що сталися за останній рік навчання, ну і звісно, не без випускного. В цей момент навіть здавалося, що я…. Ні, краще про це взагалі не згадувати.

Врешті розплющила очі та побачила, що мене будить Брі, бо ми вже під'їжджаємо до потрібної нам станції.

– Ну давай, вставай. Цей поїзд зупиняється лише на десять хвилин, тож якщо не встигнемо, доведеться стрибати,– насмішкувато сказала Брі, але потім, побачивши сльози на моєму обличчі, одразу все зрозуміла.– Розповідай, що там вже тобі наснилося.

– Я щойно бачила все своє шкільне життя зі сторони. Тільки цього разу в ньому не було підтримки у вигляді Кейт і з тобою ми також не подружилися. Навіть як тоді, не насправжки,– схлипнула я.

– Ну чого ти? Вже все минулося,– поспішила підбадьорити мене Брі.– Обіцяю, я ніколи більше не ображу тебе навіть ненавмисно та поб'ю всіх, хто захоче це зробити.

– А ти можеш,– посміхнулася я й тильною стороною долоні витерла сльози.

– Поїзд прибуває через п'ять хвилин,– сказав, заглянувши до нас провідник та пішов далі, побачивши, що ми вже готові до виходу.

– Він такий красивий. Цей хлопець класно б вийшов на чорно-білих знімках,– сказала Брі, майбутній фотограф і за сумісництвом художник, вже уявляючи зйомку.

– На нього можеш не зазіхати. Дай людині нормально попрацювати,– посміхнулася я та обійняла подругу.– Дякую, що ти є.

– Тобі також,– не стрималася й собі Брі.– Я неймовірно щаслива, що в мене нарешті з'явилася справжня подруга, яка товаришує зі мною не через те, хто мої батьки.

І це була чистісінька правда. Ще в день випускного виявилося, що Ешлі та Моніка – колишні подружки Брі, просто вдавали, що вони ними є. В них був власний план, як обдурити сім’ю «найкращої подруги», але він провалився, так і не втілившись у життя.

Проте краще про це зараз не згадувати, а то ще й справді не встигнемо покинути вагон й так і поїдемо додому.