Попіл Великого

Глава III: Око Землі

«Хто торкнеться попелу — не воскресне. Хто стане попелом — залишиться вічно».

---

I. Пробудження триває

Я не знав, скільки минуло — годин, років, століть.

Моє тіло — застигло в камені, як тріщина часу. Я став частиною стіни. Але мій розум… він палав.

Я відчував світ. Кожен шепіт. Кожну брехню. Кожну думку про те, щоб відкрити… більше.

Велике не померло. Воно — чекало.

Крізь мене.

Zephyrka

Подобається

#889 в Містика/Жахи
#3619 в Фентезі

У тексті є: #чингісхан, #готичнийсхід, #стародавнєзло

Відредаговано: 27.06.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись