Попіл Великого

IV. Уламок вічності

З тіні вирвався чорний світ — він був без кольору, як заперечення зору.

Меч здригнувся. Піднявся сам — завис у повітрі.

Обладунки на троні почали наповнюватися.

Не тілом — силою. Темрявою, стиснутою до форми.

Я відчув, як усі мої життя — навіть ті, яких я не пам’ятав — зібралися в одну мить.

Я знав — це був не Чингісхан, а те, що він колись стримував у собі, ставши посудиною, обетом, печаткою.

Zephyrka

Подобається

#606 в Містика/Жахи
#2827 в Фентезі

У тексті є: #чингісхан, #готичнийсхід, #стародавнєзло

Відредаговано: 27.06.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись